Темна вежа. Стивен Кинг

друзяка були ще в прицілі! Ай, як завжди, в одній руці бажання, в другій – дуля! Побачимо, що справдиться!

      – Бери своїх найкращих стрільців, – наказав Флагерті зі своїм бекбейським26 акцентом, як у Джона Ф. Кеннеді. – Можете починати.

      Ламла викликав уперед трьох ницих людей та одного вампіра, розставив їх по двоє з обох боків і швидко заторохкотів до них чужою мовою. Флагерті зрозумів, що дехто з четвірки вже тут бував і, подібно до Лама, пам’ятав, де сховані в стінах проектори.

      А тим часом дракон Флагерті, точніше, дракон його тата, і далі скаженів у темному глухому лісі (джунглі на той час уже щезли), дихаючи вогнем і підпалюючи все навкруги.

      Нарешті – хоч Флагерті здавалося, що минула прірва часу, та насправді спливло секунд із тридцять, не більше – снайпери відкрили вогонь. І майже відразу, на очах у Флагерті, дракон побляк і перетворився на перетриманий негатив кіноплівки.

      – Хлопці, в один поцілили! – закричав Ламла голосом, що, на лихо, дуже нагадував овечий. – Поливайте їх вогнем! Поливайте, заради любові ваших батьків!

      У половини його команди тих батьків ніколи й не було, похмуро подумав Флагерті. Тут виразно пролунав звук розбитого скла, і дракон закляк на місці, а разом з ним застигли й хмари полум’я, що не встигли вивергнутися з рота, ніздрів та зябер на боках лускатого горла.

      Збадьорившись, стрільці заходилися стріляти швидше, і за кілька секунд галявини та застиглого дракона не стало. Там, де вони були, залишився коридор з кахляними стінами й слідами на запилюженій підлозі, що їх залишили ті, хто пройшов перед тим. На обох стінах зяяли отвори з розбитими проекторами.

      – Чудово! – заволав Флагерті, нагородивши Ламлу схвальним кивком. – Тепер ми побіжимо за малим, швидко побіжимо, і впіймаємо його, і повернемо його голову на палі! Ви зо мною?

      Загін вибухнув ревом згоди, і гучніше за всіх кричав Ламла, чиї очі горіли таким самим злостивим жовтогарячим полум’ям, як і подих дракона.

      – Що ж, добре! – Флагерті рушив першим, горлаючи пісню, яку впізнав би будь-який морський піхотинець: – Байдуже, що ти біжиш…

      – БАЙДУЖЕ, ЩО ТИ БІЖИШ! – голосно підхопили вони, пробігаючи по четверо ту ділянку, де не так давно були Джейкові джунглі. Під їхніми ногами хрускотіло бите скло.

      – Бо від нас ти не втечеш!

      – БО ВІД НАС ТИ НЕ ВТЕЧЕШ!

      – Можеш бігти хоч до Каїна чи в Лад…

      – МОЖЕШ БІГТИ ХОЧ ДО КАЇНА ЧИ В ЛАД!

      – Ми відірвем тобі яйця і запхаєм тобі в зад!

      Вони повторили за ним, і Флагерті ще трохи наддав ходи.

Одинадцять

      Джейк знову почув їхнє наближення, кам-кам-комала. Почув їхні обіцянки відірвати йому яйця та запхати їх йому в задній прохід.

      «Хвальки самовпевнені», – подумав він, та все одно спробував прискоритися. І стривожився, збагнувши, що йому це не під силу. Обмін свідомостями з Юком висотав з нього забагато си…

      Ні.

      Роланд навчав його, що самообман – то не що інше, як замаскована пиха, потурання

26

Бек-Бей (Back Bay) – один з найпрестижніших районів Бостона.