Темна вежа. Стивен Кинг

Джейка, заради якого він помре, якщо обставини до цього змусять.

      – Юк, ти можеш помінятися зі мною місцями?

      Як виявилося, міг.

Вісім

      Юк хитався на місці з Ейком на руках – вперед-назад. Відкриття того, наскільки малі насправді у хлопчика можливості втримувати рівновагу, обернулося для нього справжнім жахіттям. Думка, що доведеться навіть маленьку відстань подолати на двох ногах, позбавляла його мужності. Але це потрібно було зробити, до того ж негайно. Бо так Ейк сказав.

      Сам Джейк розумів, що йому доведеться заплющити позичені очі, крізь які він зараз дивився. Його свідомість перебувавала у Юковій голові, але трицератопса через це він бачити не перестав. А тепер до нього приєднався ще й птеродактиль – той ширяв у гарячому повітрі над галявиною, його шкурясті крила ловили потоки повітря, що віяли з вентиляторів.

      Юку! Ти маєш зробити це сам. І зробити зараз, якщо ми хочемо від них відірватися.

      Ейк! – відповів Юк і обережно ступив уперед. Хлопчикове тіло гойдалося з боку в бік, втрачаючи рівновагу, і зрештою не втрималося у вертикальному положенні. Дурнувате двоноге тіло завалювалося набік. Юк спробував врятувати становище, але цим лише погіршив падіння: сам упав на правий бік хлопчика, та ще й стукнув Ейка кудлатою головою об землю.

      Від розпачу він гавкнув, але з Ейкового рота вирвалося радше слово, а не звук:

      – Гав! Ав! Чорт-гав!

      – Я його чую! – закричав хтось. – Бігом! Швидше, ворушіться, підари тупоголові! Поки малий недоносок не дістався до дверей!

      Слух в Ейка гострим не був, але кахляні стіни підсилювали звук, тож розчути було не важко. Юк чув відлуння їхнього бігу.

      – Ти мусиш підвестися і йти! – спробував прокричати Джейк, але вирвалося лише нерозбірливе гавкотіння: – Ейк-Ейк, инен! Ися-и! – За інших обставин це було б навіть кумедно, та зараз йому було не до сміху.

      Юк підвівся, спираючись Ейковою спиною об стіну й відштовхуючись Ейковими ногами. Врешті йому вдалося зрозуміти, за яким принципом треба керувати тілом. Всі органи управління були зібрані в місці, яке Ейк називав Доґаном, і нічого складного в них не було. Проте ліворуч коридор із аркою вів до величезної кімнати, заставленої дзеркально-блискучими машинами. Юк розумів, що, зайшовши туди, до зали, де Ейк тримав усі свої дивовижні думки, до його сховища слів, він загубиться навіки.

      На щастя, це було не потрібно. Все потрібне йому знаходилося в Доґані. Ліва нога… вперед. (І пауза.) Права нога… вперед. (І пауза.) Тримати ту істоту, що має вигляд пухнастика- шалапута, проте насправді є твоїм другом, а другу руку використовувати для рівноваги. Стримувати бажання впасти на чотири кінцівки й повзти. Якщо він так вчинить, переслідувачі швидко їх наздоженуть: він більше не відчуває їхнього запаху (бо в Ейка замість носа якесь маленьке непорозуміння), та все одно він у цьому впевнений.

      Зі свого боку, Джейк дуже виразно їх відчував – їх була щонайменше дюжина, а може, навіть шістнадцятеро. Їхні тіла так і випромінювали сморід, що брудною хмарою ширився попереду них, наче