Небезпечна спадщина. Андрей Кокотюха

дівчинки, Денис присів біля неї, незграбно погладив по коротко стриженому волоссю на голові.

      – Е, малеча… Ти чого? Скривдив хтось?

      Дівчинка підвела на нього худеньке заплакане личко.

      – Собака, – тихо мовила крізь сльози.

      – Що – собака? Покусав собака? Куди вкусив?

      – Нє… Пропав… Забіг кудись і все…

      – Давно? – діловито поцікавився Денис.

      – Не знаю… Я вийшла з песиком гуляти… Я завжди ввечері з ним гуляю. Тітка каже, песик бігати повинен. Ось я і відчепила поводок. Потім гратися почала, я завжди граюся он там, на майданчику, – вона кивнула головою на дитячий майданчик, де з нагоди теплого вечора було ще повно дітей. – Ніколи нічого такого не було… Марту всі знають…

      – Що за Марта?

      – Собаку так звуть. Вона дівчинка. Пекінес… Завжди з нею всі граються. А тут вона кудись забігла. Я вже кричала, гукала, все кругом облазила… Тепер мені від тітки нагорить, – по щоках дівчинки знову покотилися величезні гіркі сльози.

      – Від якої ще тітки?

      – Тітка Клава… Мамина сестра… Я живу в неї, мама з татом за кордоном працюють. У них контракт, відмовитися не можна. А тітка Клава нікого не любить, тільки Марту свою… Я боюся додому йти…

      Не знаючи, як дати всьому цьому раду, Денис знову погладив дівчинку по голові. Хотів витерти сльози своєю футболкою, та вчасно передумав: не дуже вона чиста, до того ж волога.

      І раптом рвучко звівся на ноги. Ось хто допоможе!

      Просто йому назустріч по алеї крокували Максим Білан і його батько.

      3. Дуже простий план

      – Гей! – на всю силу легенів гаркнув Черненко, привертаючи до себе увагу і махаючи приятелеві рукою.

      Той махнув у відповідь, щось коротко сказав татові й підійшов до Дениса і дівчинки. З першого погляду дійшло – щось тут не те, щось погане коїться.

      Черненко не чекав, поки Білан почне запитувати. Сам у двох словах усе розповів, а тоді навіть не сказав чи запропонував – заявив із вимогою в голосі:

      – Людині допомогти треба!

      – Та ясно, – погодився Максим. – Тільки як ти собі все це бачиш? Зараз поділимо район на квадрати, зберемо народ і почнемо під кожен кущик заглядати?

      Почувши таку безнадійну пропозицію, дівчинка тепер заревіла вголос. На двох підлітків, що розмовляли з малою, почали косо позирати бабусі з сусідніх лавок.

      – Вмієш ти втішити, – невдоволено буркнув Денис. – Сам бачиш – нема виходу.

      – Все через те, хлопче, що думати ти поки не зовсім навчився, – повчальним тоном мовив Максим.

      – Ну-ну, поговори в мене!

      – Так, давай ще зараз гризтися, – Черненко починав дратувати Білана. – Подумай сам: собачка не могла кудись забігти сама. Мала, ти бігала додому? Не крутиться там ваша Марта, біля під’їзду чи на сходах?

      – Сто разів бігала, – схлипнула дівчинка. – Як на зло, тітки Клави теж удома нема, пішла кудись до приятельки, прийде пізно. Її песика у дворі