Меч Сагайдачного. Виктор Вальд

кішка на горобчиків, що в пилюці купаються, стрибає, то пташки не так скоро розлітаються, як сюркнули від цього «гм-м» старші хлопці. Тільки найменший з досадою на те обернувся і повільно підвівся. Стоїть і дивиться на страшного чужака, що з ями, як чорт, вистрибнув і враз за спиною з’явився.

      Усміхнувся на те чужинець, а потім брови зрушив і до лиця хлоп’яти наблизив.

      – Хто такий?

      – Іван, – насупивши брови, засопів малюк.

      – Ну, здоров будь, брате Іване.

      І розсміявся козак. Глядь – а вже й брати його сиві поруч стоять і сміхом заходяться. Один і каже:

      – Та ти подивися! Ба! Його сам сатана в губи поцілував!

      – Так! Брат з ознакою знатною, – погодився молодший із чужинців.

      – Який я тобі, дядьку, брат? Ти чужий та ще й старий, – аж засопів малюк.

      – Брат! Брат! Із поверненням, брате Іване!

      І Сагайда притиснув до грудей хлопчика. Притиснув міцно-міцно…

      Розділ перший

      «Завдання моє полягає в тому, щоб описати війну, яку вів Сигізмунд ІІІ[12], король польський, із турецьким султаном Османом. Такої масштабної війни не бачили наші сучасники. Війна ця вирізнялась як чисельністю армій, що брали в ній участь, так і грандіозними до неї приготуваннями, й уславилася непохитною мужністю тих, хто вийшов на битву, швидкістю переміщень військ і успішним результатом. Вона заслуговує на те, щоб стати відомою навіть у віддалених країнах і щоб пам’ять про неї збереглася для віддаленого потомства. Хоч війна й тривала короткий час і армія наша не в повному складі боролася з силами, зібраними в трьох частинах світу, та все-таки відстояла інтереси всього християнства, а Хотин[13], славний у давнину, знов уславився…»

      Саме таким і має бути початок величної оповіді. Адже в ній викладена історична подія першочергової ваги. Не лише для поляків, а й для всіх християнських народів Європи, долі яких вирішувалися на полях хотинських[14]. Військова потуга Туреччини, неймовірна за Селіма Грізного і Сулеймана Пишного, ще не зустрічала супротивника, який був би в змозі гідно помірятися силами. А тим паче завдати поразки доти непереможним османам і змусити їх підписати мирну угоду на вигідних християнам умовах!

      У процесі підготовки й підписання цього вкрай важливого документа взяв активну участь і він – комісар[15] війська Речі Посполитої Якуб Собеський. І хто, як не він, учасник битви і батальний дипломат (якому були відкриті таємні мотиви дій), може достовірно й неупереджено викласти перебіг визначної історичної події – битви під фортецею Хотин.

      Безумовно, заздрісники пліткуватимуть за чашею вина, буцімто записки Якуба Собеського занадто пишномовні й риторичні. Він наслідує римських істориків, а за взірець обрав Саллюстія[16]. Його праця обтяжена надмірними подробицями, і в ній занадто багато уваги приділено козацькому ватажкові Конашевичу і його загонам.

      Однак

12

Сигізмунд III (20 червня 1566 р. – 30 квітня 1632 р.) – король польський і великий князь литовський з 27 грудня 1587 р., король шведський з 27 листопада 1592 р. по липень 1599 р., батько Владислава IV.

13

Місто, нині в Чернівецькій області.

14

Битва війська Речі Посполитої під командуванням великого гетьмана литовського Яна Кароля Ходкевича (в тому числі Війська Запорозького під командуванням гетьмана Петра Сагайдачного) з військом Османської імперії під командуванням султана Османа II, яка тривала з 2 вересня по 9 жовтня 1621 року.

15

Призначені сеймом для супроводу армії комісари завідували фінансами, брали участь у засіданнях військової ради, були присутні на прийомі гетьманом послів і самі виконували посольські обов’язки.

16

Ґай Саллюстій (86 до Р.Х. – 35 до Р.Х.) був одним із перших римських істориків, який уводив у свої трактати розгорнуті монологи головних героїв, покликані відобразити особливості їхнього характеру та політичної орієнтації.