HumorНём, или Подурачимся. Бичуемъ смѣхомъ пороки, съ кими нѣсть лезно ратитися. Сергей Чугунов

Читать онлайн.
Название HumorНём, или Подурачимся. Бичуемъ смѣхомъ пороки, съ кими нѣсть лезно ратитися
Автор произведения Сергей Чугунов
Жанр Поэзия
Серия
Издательство Поэзия
Год выпуска 0
isbn 9785005093660



Скачать книгу

напиток. И самое удивительное, что вся эта дикость происходит в цивилизованном двадцать первом веке.

      Robbin Bobbynce, «Crishney Science Monetor», USA

      Камінь-Зуб

      (уривок з письма у редакцію)

      «Ночі у Криму темні – хоть око виткні, не видати дальше протянутой руки. Як-те повертався загини поздновато з ділового побачення, бачу чтойто сверкнуло будити би молнія, нехай, вразумлю, метеоріт. Раптом, чуйствую, що худо мені стало і боляче, а корінний зуб у лівой, верхній щелепи як корова язиком слізала, і замісто нього торчіт з десни камушек якой-то чернявенький.

      Попитался загини його видернуть – ніяк. Домой воротілся, бачу у дзеркало, а він уже пріжілся, врос як мій рідний зуб. З тих поров у мене і пішло всі у крів і на перекосяк, особліво касаємо випівки.

      Сколь її дуру, горілку то бішь, не уїм – ну, ні у однім оку. Пішов, став бути, к зубніку, хай, мислю, вирвет його к бісовой матері, дак той п'яток кусачек пообломал доколі вирвал.

      Опісля єнтого, я частенько над дружкамі-собутильнікамі подшучівал, кину, бивало, ним у склянку камушек і пиши: пропала уся випівка.

      Так би і отримував би по мордасам, поки не потерял камень-зуб, а можучи його дружки-їроди вукралі. Зразу ж опосля крадіжки, вупал загини у глибокий запой, що насілу мені оттудова витянулі, відноті поднакопілось у організму жаланія-те не потребнаго, знати, не могет мужеский огранізм довго без спіртного обходіца, мужик – це вам не верблюдіна какая.

      Ось такий не обичайний нагода з мною пріключілся у минулим році».

      Т. Репло, сiло. Негулящь

      (письмо скорее всего написано на украинском языке)

      Домовой как условие домашнего благополучия

      Предания о загадочных существах живущих в домах людей существуют давно и есть практически у всех населяющих Землю народов. Есть они и в России.

      Кто не знает домовых или хотя бы один раз в жизни не слышал леденящую душу историю о коварном домовом?

      В большинстве случаев встречи с домовыми заканчиваются трагически, но изначально домовые принадлежали всё-таки к добрым духам.

      Просто, частые и, порой, негативные, контакты с людьми, рост цивилизации и убийственная экология напрочь изменили образ жизни домовых и заставили их как-то приспосабливаться к резко ухудшившимся условиям собственного существования.

      Как же найти с ним общий язык?

      В первую очередь, как любое иррациональное существо, будь то женщина или ребёнок, домовой нуждается, прежде всего, в ласке и внимании, но немного иного рода, так как последний всё-таки принадлежит к роду мужскому.

      Домовых ежедневно нужно кормить и поить. Выставляйте на ночь на кухонный стол стопочку с любым спиртным напитком, но ни в коем случае импортного производства, так как домовые терпеть как не любят всё иноземное. Особым деликатесом у домовых считается хлебный самогон из проращенных зёрен ржи.

      В качестве