Внутрішня історія. Про це не говорять. Йаэль Адлер

випадку – їхнє випадання. Такі от наслідки.

      Якщо хоч раз заробити собі такі ямки – допомогу доведеться шукати лише у візитах до зубного лікаря. Хто вже бував на професійній чистці зубів, той добре знає, що бувають украй апетитні «процедури». Може вийти справжня м’ясорубка. І якраз те, що дістають з порожнин зуба, не лише тхне, воно ще й нагадує тепер не місиво класичного нальоту на зубах, а радше тверді згустки. Адже малі чудовиська весь цей час працювали над потовщенням своєї біоплівки. Постійне запалення для тіла – ще та халепа, адже воно перебуває в постійному стані тривоги, відчайдушно намагаючись боротися з поширенням збудників хвороб.

      Куріння, стрес, зловживання алкоголем, певні хвороби та ліки, а також порушена флора кишківника ускладнюють успішну боротьбу. Ризик захворіти на пародонтит для курців у 15 разів вищий. Через куріння добрі бактерії вмирають, погані – розмножуються. Тривожний сигнал про загрозу запалення ясен найчастіше – їхня кровотеча. На курців такий сигнал тривоги не поширюється, адже нікотин звужує кровоносні судини. Тож рот курця буде тхнути не лише цигаркою, а й сильніше порівняно з тим, хто не курить і хворий на пародонтит.

Інші місця проживання бактерій

      Для бактерій наш рот – справжнє Ельдорадо. Пошкоджені пломби, погано посаджені коронки та зубні мости, недостатньо вичищені зубні протези та каріозні зуби – ідеальні місця для поселення бактерій, які вже точно подбають про щедрий запах із рота. Якщо ж ви розглянете свій язик крізь збільшувальне скло, то побачите, що його поверхня вкрита борознами й тріщинами. Для бактерій язик – немов килим з високим ворсом, у якому вони можуть безтурботно збиратися довгий час. Дуже сильно розсічений язик з ворсистим нальотом несе підвищений ризик поганого запаху з рота, адже тут бактерії знаходять настільки ж більше місця, наскільки його більше у висотці порівняно з низькоповерховими будинками. Фактично причина поганого запаху з ротової порожнини у 80–90 % осіб пов’язана з язиком.

      Проте не лише язик з борознами та шпаринами сприяє утворенню запаху, а й мигдалики пропонують затишні ніші. Адже їхня поверхня не гладенька, а вкрита маленькими западинами. У таких криптах накопичуються поклади з відмерлих клітин, слизу, залишків продуктів і бактерій. Під час жування такі заглибини зазвичай стають знову порожніми, однак кальцієві солі з харчів і слини можуть призводити до того, що вся ця кашка твердне. Наслідок – каміння на мигдаликах, яке хоч і не несе жодної загрози, однак може спричиняти запах. Воно буває як зовсім крихітним, так і розміром з горошину, а колір має білий, жовтий чи зеленкуватий. Їхня консистенція варіюється від м’якої чи еластичної до твердої, мов камінь. Запах, який саме й здатні виділяти більші зразки, нагадує «аромат» тухлих яєць.

      Іноді каміння на мигдаликах плутають із жовтавими гнійними згустками, які виникають унаслідок запалення мигдаликів. Вони теж – як і всі класичні інфекції дихальних шляхів – забезпечують