Самотність у Мережі. Януш Вишневский

столику і біля телевізора. Через декілька хвилин він вибіг з номера. У першому пориві підбіг до рецепції, але того працівника, на щастя, не було. Коли він зорієнтувався, що блондинка з рецепції не має поняття, про що йдеться, навіть не розрахувався. Вони мають номер його кредитної картки. Окрім того, в потязі він може увійти в Інтернет і заплатити. Карта American Express, яку він мав від фірми, дозволяє це.

      Перед готелем стояв ряд таксі. Таксист пристосувався до ситуації: через десять хвилин вони були на двірці. Він не купив квитка. Прибіг на перон і вскочив до вагона, який стояв просто перед виходом з тунелю. Вдалося. Потяг рушив. Він відчинив двері першого, яке йому трапилося, купе.

      Вона сиділа під вікном. Із книжкою на колінах. Уста були такі, як відбиті на візитній картці в барі. Волосся ззаду підібране. Високе чоло. Вона була прекрасна.

      Він зайняв єдине вільне місце. Звичайно, він не мав резервації. Байдуже. Він вирішить цю проблему, коли прийде кондуктор. З картки, наклеєної на дверях купе, було написано, що це місце й так було зарезервоване допіру від Франкфурта-на-Одері.

      Він витягнув газети. Кіоск у готелі продавав і польські часописи. Разом із французькими, американськими, англійськими та італійськими. Wyborczа, доступна щодня як Paris Soir у готельному кіоску в центрі Берліна, у сто разів важливіша, аніж усі ті декларації про «готовність Польщі вступити до Європи».

      У певний момент він не зміг стриматися. Підвів голову від газети і почав приглядатися. Крім помади на губах, вона не мала жодного макіяжу. Вона читала, щоразу торкаючись пальцями до вуха. Її руки вражали. Коли вона перегортала сторінки книжки, здавалося, що лише гладить їх довгими пальцями.

      Вона підвела голову й усміхнулася до нього. Цього разу він не зніяковів, відповів усміхом.

      Він не хотів більше читати. Підключив телефон до комп’ютера і запустив програму електронної пошти. Повільно пройшов усю процедуру ідентифікації. Модем у стільниковому телефоні є, мабуть, найповільнішим модемом, який існує. Він часто замислювався чому. Перевірить це, одразу як повернеться до Мюнхена.

      У його поштовій скриньці в комп’ютері інституту в Мюнхені був лише один e-mail. В адресі вказана назва відділення якогось банку в Англії.

      «Знову якась реклама?» – подумав.

      Він хотів її відразу видалити, але його увагу привернула перша частина адреси: Jennifer@. У його спогадах це ім’я звучало як музика. Він вирішив прочитати.

      Кемберлі, Саррей, Англія, 29 квітня

      Ти Й. Л., правда???!!!

      Так свідчить Твоя інтернет-сторінка. Я провела на ній сьогодні цілий дообідній час у своєму бюро в банку. Замість того щоб зайти на сторінку лондонської біржі і працювати, за що мені тут незле платять, я читала слово за словом на Твоїй сторінці. Потім узяла таксі і поїхала до книгарні в центрі Кемберлі купити польсько-англійський словник. Я взяла найбільший, який у них був. Я хотіла також зрозуміти ті фрагменти, які Ти опублікував на тій сторінці польською. Я не все зрозуміла, але зрозуміла атмосферу. Таку атмосферу