НА ДНІ. Гумористична правда. СтаВл Зосимов Премудрословски

Це зек, який іншим зекам роботу дає, з господарем зони бухає. – поясніла моя. Харя закурив сигарету і випустив кільцями дим.

      – -… Всю зону перевернули. – продолжіл Харя. – Нет козла цього і все, а мороз – мінус сорок п'ять. Північне сяйво так і пре з неба. Ось тоді-то я і ногами схибив, потім пішла гнила масть, мучився ногами.

      – - А що, цього то знайшли? – перебіла моя.

      – - Аааа… Та знайшли.., хе.., в душовій, в натурі, бля буду. Це чмо, голий перед дзеркалом-трюмо на свою жопу шняга дрочил.

      – - Хахахаха!!! – Заржал Я. – Що, в натурі?

      – -Чого чого? – переспросіла моя.

      – -Чого чого?! На свій гудок (жопу) приколювався. Там вся зона досі тріщить … – Харя залуділ ще кухоль і Остапа понесло. – А прикол ще був. Розповісти?

      – - Давай, давай, прикольно! – поддержала моя.

      – - Чудо одне в сортирі з лайна зліпив. З усіх поштовхів зібрав не змити гавно і виліпив товсту Ковбасине, схожу один в один на хрін чоловічий, пів метра висотою. І все ходили, дивилися і не розуміли, у кого ж такий великий анальний прохід, що аж забути не може і монументалізірованних в статую. Довго вона там стояла і веселила всіх відвідувачів. Коротше, один там дурдом і робити там нічого. Розкажіть краще ви, як там, в Пітері або в Москві?!

      Ми переглянулися і хакнули, посміхнувшись.

      – - Так що там говорить!? – проізнесла моя, габаритами тіла: сто двадцять – п'ятдесят – сто двадцять. – Как всюди: сьогодні пан, а завтра пропав.

      – - Так є приколи і там. – перебіл її верстат-вібратор, чи то пак, я, наливаючи чергову кружку. – Анекдот краще слухай. Пливе, значить, бобер і колоду проти течії штовхає, а на суку дерева ворона дурь курить і дивиться на важкі муки бобра. Той плив, плив, бачить, ворона сидить і жує. «Дай, – думает, – передохну» і запитує у неї: – - Що, мовляв, твориш перната? а вона: – - Я? – ухмильнулась ворона. – курю бамбук,.. Уууу!!! … Хууууу.

      Бобер: – - І що? Кхе, хр.. – откашлялся бобер від пущеного в його сторону диму.

      Ворона: – - пре.., по приколу все.., і жити хочеться… Аххахаха!!!

      Бобер: – - А як-курити-то?

      Ворона: – - Так втягуй і тримай, тримай, поки не полетиш.. Хочеш спробувати?

      Бобер: – - А що, давай?!

      І ворона вдулі боброві стовп диму, як з паровозної труби. Бобер заковтнула його і затримав в глибині своїх легенів. Накочене гризунів тіло повільно занурилося на спину, і він став йти на дно, відпустивши колоду і розкинувши ноги. Бобра наповнювало почуття цікавості, коли повз нього пропливали рибки і водорості махали йому дорогою, якою несло його перебіг. І як він раніше не помічав такого бачення і красотища. Вперше за все своє життя він підкорився річці і природі.

      За поворотом в цей же час сидить на березі цієї річки Бегемот і стирає свої труси. Бачить, бобер спливає і видихає дим.

      Бегемот: – - Ти що, бобер? – удівілся бегемот. – туда колоду пер, а зараз, як мочалка, спливаєш?

      Бобер: – - Там! Там!!! За поворотом ворона бамбук курить!!!!!!

      Бегемот: – - Де??

      Бобер: –