Аутсайдер. Стивен Кинг

[20] в законі, і ми нею користуємося. Але ж ти вчитель, так? Мабуть, сам у курсі.

      Вони й двадцяти кроків не ступили від лави запасних, як Марсі Мейтленд їх наздогнала й піймала Тома Єйтса за руку:

      – Господи Боже, що ж ви таке робите?

      Єйтс скинув її руку, а коли вона спробувала вхопитися за чоловіка, Трой Рамадж відсунув її геть – обережно, але рішуче. Жінка на мить прикипіла до місця, мов уві сні, а тоді побачила Ралфа Андерсона, який ішов назустріч своїм офіцерам. Вона знала його з Малої ліги, ще коли Дерек Андерсон грав за команду Террі «Леви з Делікатесів Джералда». Ралф, ясна річ, не на всіх матчах був, але ходив так часто, як міг. У ті часи він іще форму носив, а коли його підвищили до детектива, Террі надіслав йому електронного листа з привітанням. Тепер Марсі бігла до Ралфа, неслась через поле у своїх старих тенісках, які завжди вдягала на матчі Террі, бо вважала, що вони привертають удачу.

      – Ралфе! – гукнула вона. – Що відбувається? Це якась помилка?

      – Боюся, не помилка, – відповів Ралф.

      Ця частина операції Ралфу була не до душі, бо Марсі йому подобалася. З іншого боку, Террі йому теж завжди подобався – імовірно, цей чоловік змінив життя Дерека, бодай трохи, дав йому невеличкий урок із розбудови самовпевненості, та коли тобі одинадцять років, крихта самовпевненості може відіграти вирішальну роль. Було й ще дещо. Імовірно, Марсі знала, чим насправді був її чоловік, навіть якщо вона не дозволяла собі сприймати це на свідомому рівні. Мейтленди вже давно були одружені, а такі жахи, як убивство малого Пітерсона, не виникають на рівному місці. Такому вчинку завжди передує ескалація, підготовка.

      – Марсі, ти мусиш іти додому. Негайно. Може, лиши дівчат із друзями, бо вдома на тебе чекатиме поліція.

      Жінка просто дивилася на нього, наче нічого не розуміла.

      Позаду них пролунало клацання алюмінієвої битки, якою щосили ляснули по м’ячу. Вигуків майже не чулося – присутні й досі були шоковані та зацікавлені не так у грі, як у нещодавніх подіях. І, треба сказати, дарма. Щойно Тревор Майклз виконав найсильніший у своєму житті удар по м’ячу, сильніший навіть за ті випадки, коли Тренер Ті робив йому легку подачу на тренуваннях. На жаль, м’яч полетів прямою траєкторією до «ведмедя» між другою та третьою базами – гравцю навіть не довелося стрибати, щоб його зловити.

      Гра скінчилася.

      6

Свідчення Джун Морріс [12 липня, 17:45, бесіду провадив детектив Ралф Андерсон у присутності місіс Франсін Морріс]

      Детектив Андерсон: Дякую, що привезли дочку до нас у відділок, місіс Морріс. Джун, як тобі содова?

      Джун Морріс: Добра. У мене проблеми?

      Детектив Андерсон: Аж ніяк. Я просто хочу поставити тобі пару запитань про те, що ти бачила ввечері два дні тому.

      Джун Морріс: Коли я бачила тренера Террі?

      Детектив Андерсон: Точно, коли ти бачила тренера Террі.

      Франсін Морріс: Відколи їй виповнилося дев’ять, ми стали відпускати її саму до подруги, Гелен, яка живе через кілька будинків