Лiтература. Отсутствует

або складний текст. Віршування  виникло як своєрідна форма мовлення. Це одразу відокремило поезію від прози, для якої характерне логічне мислення.

      Поезія на відміну від прози звертається до асоціацій, керуючись внутрішнім ритмом і уявою, вільною стихією образів.

      Головний жанр поезії – вірш. Це порівняно короткий запис або виклад події, характеристики чи почуття. Вірш – найзагаль-ніша поетична форма. Елегія, сонет, канцона, байка – всі вони є різновидами вірша. Використання того чи іншого віршованого жанру залежить виключно від волі автора, його вподобань та ліричного настрою.

      Сонет

      Найдосконалішою формою вірша завжди вважали сонет (слово походить від італ. sonetto – звучати). Цей ліричний твір складається з чотирнадцяти рядків п’ятистопного або шестистопного ямба. Рядки розподіляються на два чотиривірші з перехресним римуванням і два тривірші, двома римами на початку і двома усередині, хоча можливі й інші варіанти. За традицією, в першому чотиривірші висловлюється певна теза, у другому антитеза, а у двох тривіршах – висновок.

      Стильові вимоги до сонета: піднесена інтонація, точні та оригінальні і дзвінкі рими, заборона на повтори ключових слів у тому самому значенні.

      Історія сонета починається з XIII ст. Його батьківщина – Італія. Відоме навіть ім’я творця сонета – поет Джакомо да Лентіно,  який жив у Палермо у першій половині XIII ст.

      Усі ці обмеження зумовлені художньою метою сонета як інтелектуального жанру лірики, який підкоряється лише майстру поетичного слова.

      Існує також складна форма «вінок сонетів», що вимагає від поета чималої винахідливості. Складається він з 15 сонетів, п’ятнадцятий – з перших рядків попередніх чотирнадцяти, причому кожен сонет закінчується тим рядком, яким починається наступний.

      На загальну думку, найвищого розвитку сонет досяг у творчості італійського поета Ф. Петрарки.

      Англійський сонет створив поет Г. Саррі у першій половині XIV ст., але уславив цю віршовану форму В. Шекспір.

      Видатними майстрами сонета були також: у Франції – Ш. Бодлер, П. Верлен, Ж. М. Ередіа; у Португалії – Л. ді Камоенс; у Росії – А. Дельвіг, О. М. Пушкін (дядько славетного поета О. Пушкіна).

      І лиш одна ще тішить дух поета,

      Одна відроджує ваш строгий стиль —

      Ясна, дзвінка закінченість сонета.

М. Зеров, «Класики»

      Перший сонет в українській поезії датований 1830 роком (переробка вірша Сафо, здійснена поетом О. Шпигоцьким). Сонети писали Ю. Федькович, Б. Грінченко, Леся Українка, І. Франко, М. Рильський, А. Малишко.

      Сонет був провідним жанром у творчості таких поетів, як М. Зеров та М. Рильський. В одному з листів М. Зеров зазначав: «…я пишу сонети, бо інакше, поза канонічним розміщенням думок та образів, у мене не буде нічого, бо поза сонетами – я безпорадний».

      Класичний сонет є прекрасною можливістю для самовпоряд-кування поетичного світогляду.

      Елегія

      Стародавнє походження має і елегія