Промови, що змінили світ. Отсутствует

дуже серйозний вибір політичного курсу, причому зробити його негайно, і було б неправильно й антиконституційно, якби я взяв на себе відповідальність зробити його самостійно. 3 лютого цього року я офіційно подав вам надзвичайну заяву імперського уряду Німеччини про те, що починаючи з 1 лютого він має намір відмовитися від усіх обмежень, що накладаються законами чи міркуваннями гуманності, і використовувати свої субмарини, щоб топити будь-який корабель, що спробує наблизитися до портів Великої Британії та Ірландії чи до західного узбережжя Європи або до будь-якого порту, контрольованого ворогами Німеччини в межах Середземного моря.

      Такою, як уявлялося, була мета підводних бойових дій на ранньому етапі війни, але з квітня минулого року імперський уряд до певної міри стримував командирів своїх підводних човнів від порушення даної нам обіцянки не топити пасажирські кораблі і відповідним чином попереджати всі інші кораблі, що не чинять опору і не намагаються втекти. Були навіть створені умови для того, щоб членам їхніх екіпажів надавався шанс урятувати своє життя у відкритих шлюпках. Ужиті заходи обережності були мінімальними, і робилися вони лише час від часу, свідченням чого були часто повторювані прикрі випадки прояву жорстокого і нелюдського акту, хоча деяка стриманість усе ж таки дотримувалась.

      Нова політика відмела геть усі обмеження. Кораблі будь-якого типу незалежно від їхньої національної належності безжалісно відправлялися на дно без попередження і без прояву наміру пощадити людей, що перебувають на борту, чи надати їм допомогу. Судна дружньо налаштованих нейтралів гинули поряд із суднами противника. Були потоплені навіть шпитальні кораблі і судна, що несли на своєму борту допомогу дуже нещасному і нужденному народу Бельгії, хоча сам німецький уряд надав цим суднам право вільного проходу через особливо виділені райони. Ці кораблі, що мали розпізнавальні знаки, які не можна було ні з чим сплутати, пускалися на дно з такою ж відсутністю жалю і безглуздою безпринципністю.

      Деякий час я не міг повірити, що такі речі могли відбуватися з відома уряду, який до цього дотримувався гуманної практики цивілізованих держав… Я зараз думаю не про пов’язану з цим утрату власності, хоч якою б величезною і серйозною вона була, а лише про безвідповідальне масове знищення цивільних осіб, чоловіків, жінок і дітей, котрі роблять те, що завжди, навіть у найпохмуріші періоди сучасної історії, вважалося невинним і законним. За власність можна заплатити – за життя мирних і невинних людей заплатити не можна.

      Підводна війна проти торгівлі, що її веде зараз Німеччина, є війною проти людства. Це війна проти всіх країн. У результаті дій, про які ми довідалися з величезним хвилюванням, були пущені на дно американські кораблі, були відібрані життя американців. Були, однак, потоплені кораблі і загинули люди й інших держав. Не робиться жодних винятків. Виклик кинуто всьому людству.

      Кожна нація повинна вирішити, як вона зустріне цей виклик. Прийняте нами рішення