Убий мене нiжно. Никки Френч

цього ми довго лежали разом. Годину, дві. Джейк завжди казав, що я не можу розслабитися надовго, не можу залишатися спокійною, не можу мовчати. Ми майже не розмовляли. Ми торкалися одне одного. Відпочивали. Дивилися одне на одного. Я лежала і слухала голоси і звуки машин із вулиці внизу. Моє тіло здавалося крихким і беззахисним під його руками. Нарешті я сказала, що мушу йти. Поки я приймала душ і одягалася, він на мене дивився. Від цього я почала тремтіти.

      – Дай мені свій телефон, – сказав він.

      Я похитала головою.

      – Ти дай свій.

      Я нахилилася і ніжно його поцілувала. Він поклав руку мені на голову і потягнув до себе. У мене так заболіло в грудях, що я не могла вдихнути, але я вирвалась.

      – Мушу йти, – прошепотіла я.

      Було вже за північ, коли я зайшла додому, було темно. Джейк спав. Я навшпиньки пробралася до ванної. Поклала трусики і колготки до кошика для білизни. Я прийняла душ вдруге за останню годину. Четвертий раз за день. Я знову вимила тіло своїм милом. Я помила голову своїм шампунем. Я заповзла в ліжко до Джейка. Він повернувся і щось пробурмотів.

      – Я тебе теж, – сказала я.

      Глава 4

      Джейк розбудив мене з моїм чаєм у руці. Він сидів на краю ліжка у своєму махровому халаті й обережно прибирав волосся з мого обличчя, поки я пробуджувалася од сну. Я подивилася на нього, і спогади наринули на мене, руйнівні й неподоланні. Губи саднило, вони були припухлі; усе тіло боліло. Звісно, він міг здогадатися тільки по одному моєму вигляду. Я натягнула ковдру до підборіддя і посміхнулась йому.

      – Маєш чудовий вигляд, – сказав він. – Ти хоч знаєш, котра година?

      Я похитала головою.

      Він театрально подивився на годинник.

      – Майже о пів на дванадцяту. Тобі пощастило, що сьогодні вихідний. О котрій ти повернулася вчора?

      – Опівночі. Може, трохи пізніше.

      – Ти себе не жалієш, – сказав він. – Пий. Ми обідаємо у моїх батьків, не забула?

      Я забула. Зараз пам’ятати, здавалося, могло лише моє тіло: руки Адама на моїх грудях, губи Адама на моїй шиї, очі Адама, які дивляться на мене. Джейк посміхнувся мені і погладив мою шию, а я лежала, пристрасно бажаючи іншого чоловіка. Я підняла руку Джейка і поцілувала її.

      – Ти хороший, – сказала я.

      Його обличчя витягнулось.

      – Хороший?

      Він нахилився і поцілував мене в губи, і я відчула, що когось зраджую. Джейка? Адама?

      – Приготувати тобі ванну?

      – Було б чудово.

      Я хлюпнула лимонної олії у воду і знову як слід викупалась, наче могла змити все, що трапилось. Я вчора нічого не їла, але думки про їжу викликали відразу. Я заплющила очі, лягла в гарячу ароматну воду і дозволила собі подумати про Адама. Я більше ніколи не повинна бачитися з ним, це було ясно. Я любила Джейка. Мені подобалось моє життя. Я вчинила жахливо і я можу все втратити. Я повинна побачитися з ним знову, негайно. Нічого не має значення, окрім доторків його рук, приємної млості в моєму тілі, того, як він вимовляє моє ім’я. Я побачусь із ним один раз, лише один, щоб сказати, що все скінчилось. Я винна йому хоча б це. Що за