Велика картина. Шон Керролл

концепція «справжньої причини» інколи істинна й корисна в повсякденному житті. Будь-який розумний поетичний натураліст вважав би її помічною складовою точного способу висловлюватися про певну частину Всесвіту. Та й справді, ми самі вдалися до такого опису в першому абзаці цього розділу.

      Можливо, ми насправді хочемо запитати наступне: «З якої причини доцільно взагалі розмірковувати про “справжні причини”»? І на це є хороша відповідь: «Через стрілу часу».

      Спостережуваний нами Всесвіт не просто випадкова сукупність матерії, що підкоряється законам фізики,– ця матерія зароджується в особливий спосіб структурної організації, лише потім підкоряючись законам фізики. Під «зародженням» ми маємо на увазі умови на момент Великого вибуху (близько 14 мільярдів років тому). Невідомо, чи справді Великий вибух був початком відліку часу, проте ми не можемо зазирнути в минуле далі цього моменту, тож вважатимемо його початком існування частини спостережуваного космосу. Особливій структурній організації Всесвіту на той час була притаманна дуже мала ентропія – науковий спосіб виміру невпорядкованості чи випадковості системи. На початку ентропія була незначна, відтоді вона лише збільшується, себто спостережуваний нами Всесвіт був колись дуже незвично впорядкований і за останні 14 мільярдів років став значно безладнішим.

      Саме завдяки тенденції збільшення ентропії існує стріла часу. Розбити яйце легко, а от відтворити його попередній стан важко; вершки й кава змішуються, але потім не розділяються; ми народжуємося молодими, а потім поступово старіємо; ми пам’ятаємо минулі події, але не майбутні. Найголовніше – причина події мусить передувати їй, а не наставати згодом.

      У фундаментальних законах фізики нема ані згадки про «причини», ані «стріли часу». На рівні законів фізики минуле й майбутнє рівнозначні. Проте корисність нашої повсякденної мови пояснень і причиново-наслідкових зв’язків безпосередньо пов’язана зі стрілою часу. Без неї висловлюватися про Всесвіт такими термінами було б цілковитим безглуздям.

      Далі ми побачимо, що наші переконання на кшталт «усе має свої причини» і «причина передує події» не визначальні принципи. Вони виникають через зумовленість, властиву розвитку матерії нашого локального Всесвіту. Між космологією, з одного боку, та знаннями, з іншого, є тісний зв’язок. Зрозумівши Всесвіт, нам легше буде збагнути, чому ми переконані, ніби все відбувається з якоїсь причини.

      Інакше кажучи, «підстави» та «причини», за яких відбуваються події, не фундаментальні; вони емерджентні. Нам треба докладніше покопатися в історії Всесвіту, щоб збагнути, чому виникли ці концепції.

***

      Найочевидніше розпочати наш пошук із відповідей на такі питання: Чому різні властивості Всесвіту сформувалися такими, якими вони є? Чому на момент Великого вибуху ентропія була невелика? Чому простір має три виміри? Чому протон майже у 2000 разів важчий за електрон? Чому Всесвіт взагалі існує?

      Ці питання дуже