Four Seasons. Изадор Шарп

класти цеглу?»

      Я не знав, що дуже скоро вчиню саме так.

      РОЗДІЛ 3

      РОЗАЛІ

      Зазвичай у першій половині дня я важко працював на компанію «Макс Шарп і Син» і часом почувався геть виснаженим, але це не заважало мені грати в баскетбол і хокей після роботи, вести активне нічне життя, запрошувати дівчат на шоу і танці, розважатися, пити, захоплюватися азартними іграми (інколи це тривало всю ніч). Тоді я й зустрів Розалі.

      Ми з родиною завітали на весілля до мого кузена Леонарда Годфрі – сина дядька Макса, який допоміг стільком нашим родичам перебратися до Канади. Коли ми вечеряли за бенкетним столом, відведеним для працівників компанії «Шарп», я звернув увагу на вродливу молоду дівчину за сусіднім столом, де зібралися подружки нареченої. Після вечері я підійшов до неї, представився і запросив на танець. Наприкінці вечора попросив номер її телефону. Дівчина без вагань продиктувала його. Згодом я дізнався, що вона сказала своїй найкращій подружці, Мерл Шейн, що зустріла «чоловіка своєї мрії», але була цілком певна, що я не зателефоную їй.

      Упродовж тижня вона вочевидь думала, що мала рацію, адже то був один із напружених періодів, коли я працював від світанку до заходу і залишав будівельний майданчик таким змученим, що мені хотілося одного – відпочити. Минуло сім днів, перш ніж я подзвонив і запропонував їй піти в кіно.

      Вона погодилась, і ми вирішили подивитися комедію «Стережися, моряче!» із Джеррі Льюїсом у головній ролі. Проте, щойно фільм почався, я зручно вмостився на сидінні і проспав до останніх кадрів. Прокинувшись, я злякався, що Розалі образиться чи розсердиться,– обидва варіанти означали кінець багатообіцяючої історії.

      Але я помилився. Вона була вражена, здивована, що я поводився так стримано на першому побаченні. Їй було сімнадцять, і на всіх попередніх побаченнях вона зустрічалася з серйозними хлопцями, яких називала «ботаніками». Її вабило до мене так само сильно, як і мене – до неї, попри всі наші відмінності (можливо, саме вони посилили взаємний потяг, хоча ми не усвідомлювали цього).

      МИ ЗРОСТАЛИ У схожому СОЦІАЛЬНОМУ ОТОЧЕННІ, але наше виховання суттєво відрізнялося. Мої батьки ніколи не втручалися в те, що я робив за межами нашої домівки. Натомість батько Розалі, Джозеф Вайз – який колись очолював компанію Wise’s Dry Goods, а після виходу на пенсію жив на доходи від своїх крамниць і побудованих ним помешкань,– був надзвичайно суворим зі своєю єдиною дочкою, а відтак забороняв їй користуватися помадою, оголювати ноги, носити туфлі на підборах. Він очікував, що Розалі вийде заміж за поважного чоловіка – лікаря чи юриста, аж ніяк не за простого робітника в гумових чоботах.

      Ми почали зустрічатися, хоча я не відмовлявся від флірту з іншими. Наші стосунки не подобались її батькові, тож, коли якийсь приятель розповів йому, що бачив мене в барі з сумнівною дівчиною, він заборонив Розалі спілкуватися зі мною.

      Однак вона все одно прийняла моє чергове запрошення, а наступного дня прийшла