Four Seasons. Изадор Шарп

проекти. Він виділяв нам необхідні кошти, батько зводив будівлі, повертав Максу гроші, а прибутки вони ділили порівну. Ми отримали цей шанс тому, що батько і Макс довіряли один одному.

      Я опинився в складній ситуації через те, що, попри мою недосвідченість, був змушений братися за будівництво об’єктів, про які не мав жодного уявлення. За тих часів організація праці була примітивною порівняно із сьогоднішніми реаліями. Нинішні будівельні компанії мають просторі, добре кондиційовані офіси для секретарів, бухгалтерів, інженерів та архітекторів, які розробляють настільки докладні плани, що, якщо зібрати їх докупи, вийде величезний стос у півметра заввишки. Натомість мені доводилося бути майстром на всі руки – я працював сам у невеличкій халупі, в передній частині якої містився крихітний відділ продажу, а в задній – робочий кабінет розміром у вісім на дванадцять квадратних метрів. Здебільшого я перебував там або на будівельному майданчику, де не лише віддавав накази робітникам, а й виконував різноманітні завдання, що не завжди входили до моєї компетенції.

      Роузлоун-Корт, мій перший багатоквартирний комплекс, дозволив мені здобути важливий досвід, причому вирішальну роль відіграла удача. Біотуалети ще не набули поширення: ви просто копали отвір і будували вбиральню, а потім, коли будівля ставала вищою, переносили її в інше місце. Якось я розмістив убиральню надто близько до будівлі, і велика бетонна брила впала згори прямісінько на неї, коли всередині хтось був. Чоловік зі спущеними штанами прожогом вискочив надвір, перелякано роззираючись довкола, ніби хотів подякувати Богу за спасіння. Хтозна, можливо, Бог і справді врятував того чоловіка, адже брила пролетіла за півметра від його голови.

      Моїм другим багатоквартирним комплексом став Нордв’ю-Терас, де мої батьки прожили решту життя. Пригадую, як одного спекотного вікенду я робив розмітку під фундамент, готуючись до будівництва, що мало відбутися наступного тижня. Я працював сам, використовуючи теодоліт. Глибина траншеї становила шість метрів. Я знаходив потрібний кут, спускався драбиною, забивав два кілки, поєднував їх поперечиною, після чого вилазив нагору і виявляв, що припустився помилки і мушу розпочати все заново. То було абсурдне заняття, безглузде марнування часу, але мені здавалося, що таким чином я заощаджу гроші. Згодом я дізнався, що подібні експерименти неприпустимі. Ви маєте звертатися до геодезиста, який зробить точну розмітку і допоможе уникнути біди.

      Майданчик, на якому ми будували комплекс Нордв’ю-Терас, прилягав до іншої будівлі, тож я вирішив, що нам знадобляться сталевий шпунт і дерев’яні дошки для укріплення стін. Проте я не знав, що під час копання траншеї необхідно зміцнити шпунт розпірками.

      Одного дня, коли роботи добігали кінця, почалася потужна буря. Попри зливу, ми працювали до вечора. Аж раптом я побачив, що конструкція кріплення траншеї рухається. Скидалося на те, що стіни ось-ось обрушаться.

      Охоплений панікою, я зателефонував нашому інвестору Максу