Казки добрих сусідів. Розумна донька. Білоруські народні казки. Народное творчество

а дідову заховала.

      Уранці дід встав, сховав скатертину за пазуху і почимчикував додому. Прийшов і до старої:

      – Ну, стара, тепер будемо ситі! Сідай до столу!

      Сіли вони. Дід вийняв скатертину і наказав:

      – Скатертино, скатертино, розгорнися-простелися, дай попити-поїсти, що є на світі!

      А скатертина й не поворухнулась. Вигнала баба діда з хати:

      – Іди знову до вихора!

      Пішов дід знову в густий ліс. Йшов-йшов, знайшов хатинку вихора. Зайшов і почав лаятися:

      – Безсоромний ти, вихоре! Обдурив ти мене! Нічого твоя скатертина не дає!

      Привів вихор баранчика і каже:

      – Ось тобі, діду, баранчик. Як скажеш: «Баранчику, баранчику, потрусись, дай золота-срібла», він і дасть.

      Узяв дід баранчика і пішов додому.

      Ішов-ішов і зайшов знову переночувати в ту ж хату. Пустила його господиня й запитує:

      – Що це в тебе за баранчик?

      – А цього баранчика мені вихор дав. Як скажу йому: «Баранчику, баранчику, потрусись, дай золота-срібла», – він і дасть.

      – Покажи!

      – Дай мені ряднину!

      Господиня принесла ряднину. Дід розстелив, поставив на неї баранчика й сказав:

      – Баранчику, баранчику, потрусись, дай золота-срібла!

      Баранчик потрусився, і посипалось з нього золото- срібло.

      Господиня побачила це і вночі підмінила баранчика. Ранком дід взяв чужого баранчика і пішов додому. Приходить і каже старій:

      – Стара, принеси ряднину! Тепер у нас завжди будуть гроші!

      Стара принесла.

      Дід поставив баранчика на ряднину й наказав:

      – Баранчику, баранчику, потрусись, дай нам золота- срібла!

      А баранчик стоїть і тільки бекає.

      Прогнала баба діда з хати:

      – Йди до вихора і вимагай віддачі за наше борошно!

      Пішов дід знову до хатки вихора. Вислухав його вихор і дав йому ріжок:

      – Візьми, діду, цей ріжок. Тепер все твоє добро до тебе повернеться, тільки скажи: «З ріжка всього багато!»

      Іде дід додому й думає: «Ану, спробую я цей ріжок!» І каже:

      – З ріжка всього багато!

      Вискочили тут з ріжка козарлюги з дубцями і давай діда лупцювати. Добре, що він здогадався крикнути:

      – Усі назад в ріжок!

      Козарлюги з дубцями відразу в ріжку сховались, а дід пішов своєю дорогою.

      «Ну, – думає, – не обдурив вихор! Навчив мене розуму. Знаю, що мені тепер робити!»

      Дійшов він до хати, де раніше ночував, і знову на ніч попросився. Господиня швиденько двері відкрила, впустила його й запитує:

      – Що це в тебе, діду, за ріжок такий?

      – Цей ріжок мені вихор подарував. Він що захочеш дасть. Тільки скажи: «З ріжка всього багато!»

      Сказав це дід і вийшов з хати, а ріжок на столі залишив. Тільки він за двері, а господиня схопила ріжок і до нього:

      – З ріжка всього багато!

      Як тільки вона це сказала, вискочили козарлюги і давай її бити дубцями. Били-били, били-били! Закричала вона:

      – Діду, діду! Допоможи!

      – Віддаси мою скатертину і баранчика?

      – Я