Пригоди француза в Україні. Катерина Кулик

звільнилась від ганебного зв’язку, і зустріла білоруску Вероніку.

      Між ними стався миттєвий зв’язок, як грім і блискавка, вони закохалися так, що за кілька місяців Ванесса вже приїхала до Мінська, а з часом дівчата переїхали разом жити до Парижа. Вони щоранку кохаються і женяться, одягають обручки і дивляться одна одній в очі.

      Поки Родріго розповідав цю історію, у моєму стаканчику розтануло два шарика м’ятного морозива. Я висолопила язик і захоплено слухала цей, здавалось би, сюжет із фільму. Я настільки захопилася розповіддю, що мені здалося, наче послухати цю історію – та сама пригода, на яку відправив мене золотоворітський кіт. Отака хуйня, малята.

      Та коли Родріго розвернувся і сказав: «А ось і Ванесса», у мене щелепа відпала ще нижче.

      Ванесса, засмагла і ніжна, впливла у магазин італійського джелато у легкій ситцевій сукні і з намальованими начервоно губами.

      Ця дівчина розбила усі мої стереотипи про лесбійок та queer, вона була надзвичайно жіночною і розвіювала навколо себе аромат сексу. Франсуа вона теж сподобалась, і в той момент я дізналася, що він таки не гей.

      Чому вона була в Парижі? Вона тепер тут мешкала, а крім того вона була танцівницею фламенко і мала виступати на величезному святі. Через фламенко вона також зазвичай виливала на людей купу любові і пристрасті через свої чорні очі.

      Далі були щирі розмови, морозиво і нічна кава, ми пішли додому до Франсуа і грали всю ніч на гітарі, розповідали ще купу смішних та цікавих історій, а я все дивилася на очі Ванесси, такі проникнуті темним спокоєм, і не розуміла, як людина могла пережити стільки болю і відпустити усе з такою легкістю.

      Того вечора я зустріла нову подругу на все життя, але я про це ще не знала. Я попросила Ванессу навчити мене тантричному сексу завтра ж.

      – Завтра я танцюватиму для п’ятиста людей і це мене можливо втомить, але можемо зустрітися деінде на цьому білому світі і я обов’язково тебе навчу, – сказала дівчина.

      Цього вечора я дізналася багато про Франсуа та своїх нових друзів. Виявляться, Франсуа грає на скрипці і має три вищі освіти. Також він доєднався до руху zero waste (нульових відходів), тобто намагається не створювати жодних відходів у своєму житті. У нього вдома стоїть компостне відро, до якого він підсипає компостних черв’яків. Пластик він зовсім не використовує і носить за собою у рюкзаку металеві тарілку, чашку, ложку, виделку і скляний бокал. Купує одяг Франсуа на секонд-хенді.

      Виявляється, що фарбування одягу забруднює навколишнє середовище навіть сильніше, ніж багато інших видів виробництва, а в сучасному світі споживчих товарів, де прийнято купувати щосезону новий гардероб, викидається дуже багато неношеного одягу, який крім того ще й забруднив перед тим навколишнє середовище.

      Франсуа розповідає нам про це і ледь не плаче. І я біля нього похнюпилась і вирішила перестати купувати так багато одягу, як середньостатистична дівчинка.

      А скільки одягу потрібно тобі? А скільки одягу ти купуєш?

      Купує