Відьма з Портобелло. Пауло Коэльо

зустрілися, я їй цього не сказала. Певно, я від самого початку помітила, що Афіну це мало цікавило; вона хотіла жити, танцювати, кохатися, подорожувати, збирати навколо себе людей, аби показати, яка вона розумна, вихвалятися своїми обдаруваннями, дражнити своїх ближніх – одне слово, втішатися всіма радощами земного життя, хоч вона й уміла ховати свої пошуки під лаком духовного інтересу.

      Щоразу, коли ми з нею зустрічалися, – для участі в магічних церемоніях чи щоб піти до бару, я відчувала її владу над собою. Я могла майже фізично доторкнутися до її могутності – такою незламною і твердою вона мені здавалася. Спочатку я була цим зачарована, мені хотілося бути такою, як і вона. Але одного разу, в барі, вона почала розмову про «Третій ритуал», який включає в себе сексуальність. Вона це зробила в присутності мого коханого. Привід для цієї розмови був – просвітити мене. Її мета, як на мене, полягала в тому, щоб звабити чоловіка, якого я кохала.

      І звичайно ж, зрештою вона свого домоглася.

      Недобре говорити погано про людей, які переселилися з цього світу в астральний простір. Афіні вже ніколи не доведеться звітувати переді мною, але я не можу не відзначити, що всю свою потужну силу, яку вона могла б спрямувати на благо людства і для свого духовного розвитку, вона застосовувала тільки для власної вигоди.

      Але було й гірше: усе те, що ми почали з нею разом, могло б привести до успіху, якби не її потяг до ексгібіціонізму. Якби все це робилося з належною обачністю, то й сьогодні ми б із нею виконували місію, яка була нам довірена. Але вона не вміла контролювати себе, вважала себе господинею істини, спроможною подолати всі перешкоди, застосовуючи лише свою силу зваби.

      Що ж сталося в результаті? Я залишилася сама-одна. І я не можу покинути нашу справу на середині – я мушу йти до кінця, хоч іноді почуваю себе дуже слабкою і майже завжди зневіреною.

      Мене зовсім не дивує, що її життя закінчилося у такий спосіб: вона жила, постійно фліртуючи з небезпекою. Кажуть, ніби люди-екстраверти почувають себе нещаснішими, ніж інтроверти, і їм доводиться компенсувати цю ваду, переконуючи самих себе, що вони всім задоволені, радісні та веселі й ніколи не вступають у конфлікт із життям; принаймні, у випадку Афіни цей коментар абсолютно відповідає істині.

      Афіна знала про свою харизму й примушувала страждати всіх, хто її любив.

      Мене також.

      Дейдра О’Ніл, 37 років, лікарка, відома як Едда

      Якщо незнайомий чоловік зателефонує нам сьогодні, трохи поговорить, нічого не пропонуватиме, ні на що не натякатиме, не скаже нічого особливого, але бодай у такий спосіб приділить нам увагу, яку ми одержуємо так рідко, то ми спроможні цієї ж таки ночі лягти спати у стані майже закоханості. Такі ми є, і в цьому немає нічого поганого – природі жінки властиво відкриватися для любові з великою легкістю.

      Саме така любов привела мене до зустрічі з Божественною Матір’ю, у свої 19 років. Афіна теж була в такому віці, коли вперше увійшла в транс під час танцю. Але то