.

порядна дівчина цього не зробить, – і несхвально стиснула свої тонкі губи.

      – Чого не зробить? – запитав я.

      – Не піде працювати секретаркою до неодруженого чоловіка, – сказала міс Везербі з огидою в голосі.

      – О, моя люба, – сказала міс Марпл. – Як на мене, то одружені чоловіки ще гірші. Згадайте бідолашну Моллі Картер.

      – Одружені чоловіки, які живуть окремо від своїх жінок, справді являють неабияку небезпеку, – погодилася міс Везербі.

      – І навіть такі, що живуть разом зі своїми дружинами, – промурмотіла міс Марпл. – Пригадую…

      Я урвав ці не дуже приємні спогади.

      – Але сьогодні дівчина має право влаштуватися на будь-яку роботу, як і чоловік, – сказав я.

      – Поїхати до сільської місцевості? Й оселитися зі своїм працедавцем в одному готелі? – сказала місіс Прайс Рідлі з осудом у голосі.

      Міс Везербі прошепотіла на вухо міс Марпл:

      – І їхні спальні перебувають на одному поверсі…

      Міс Гартнел – жінка весела, з обвітреним обличчям, справжній пострах для бідняків – зауважила гучним енергійним голосом:

      – Бідолаху обплутають, він навіть отямитися не встигне. Він наївний, як новонароджене немовля, це відразу видно.

      Дивовижно, куди нас іноді заводять загальноприйняті вирази. Жодна з присутніх тут дам не могла б уявити собі немовля доти, доки не побачила б його сповитого в колисці й видимого всім.

      – Це просто огидно, – провадила міс Гартнел із притаманною їй нетактовністю. – Той чоловік старший за неї щонайменше років на двадцять п’ять.

      Троє жіночих голосів, ніби прагнучи перевести розмову на іншу тему, заговорили невлад про те, що треба було б вивезти на природу хлопчиків із церковного хору, про прикрий випадок, який стався на останніх зборах матерів, про протяги, що гуляють у церкві. Міс Марпл підморгнула Ґрізельді.

      – А чи вам не здається, – спитала моя дружина, – що міс Крем просто подобається цікава робота? А на доктора Стоуна вона дивиться лише як на свого працедавця?

      Інші відповіли їй мовчанкою. Було очевидно, що жодна з чотирьох дам не погодилася з нею. Міс Марпл урвала мовчанку, поплескавши Ґрізельду по руці.

      – Ви дуже молода, моя люба, – сказала вона. – Молоді дивляться на світ такими невинними очима.

      Ґрізельда обурено відповіла, що вона не дивиться на світ невинними очима.

      – Природно, – провадила міс Марпл, не звернувши уваги на її протест, – ви бачите в кожній людині найкраще.

      – Невже ви справді думаєте, що вона хоче одружитися з цим лисим і занудним чоловіком?

      – Я так розумію, що він досить заможний, – сказала міс Марпл. – Правда, характер у нього, боюся, не вельми лагідний. Кілька днів тому він дуже посварився з полковником Протеро.

      Усі з цікавістю нахилилися вперед.

      – Полковник Протеро звинуватив його в невігластві.

      – Як це схоже на полковника Протеро і як безглуздо, – сказала місіс