Хранителі. Дин Кунц

не розуміючи, Трейвіс дивився услід Норі. Загадкова та знервована жінка у сірому платті, безформному, наче жіночий одяг амішів чи членів інших сект, прихильниці яких ревно намагалися приховати свою жіночу поставу, щоб не спокушати чоловіків.

      Трейвіс та Ейнштейн продовжили прогулянку парком. Пізніше вони пішли на пляж, де ретривер, здавалося, взагалі був ошелешений безкінечними краєвидами морських хвиль та бурунів, від яких на піску залишалися клапті шумовиння. Пес постійно зупинявся, щоб кілька хвилин подивитися на океан, а потім весело борсався у хвилях прибою. Пізніше, вже вдома, Трейвіс намагався привернути увагу пса до книг, які так схвилювали його минулого вечора, сподіваючись, що цього разу він зможе зрозуміти, що такого Ейнштейн знайшов у них. Пес байдуже понюхав томи, які йому приніс Трейвіс, і позіхнув.

      Упродовж усього вечора Трейвіс часто згадував Нору Дейвон. Її образ яскраво відобразився в його свідомості, і це дивувало його. Їй не потрібен був крикливий одяг, щоби привернути чоловічу увагу; достатньо було її личка й отих сіро-зелених очей.

      3

      Через кілька годин міцного сну Вінсент Наско рано-вранці полетів до Акапулько, в Мексику. Він заселився у величезний готель на узбережжі. Це була будівля, залита вогнями, але справляла враження бездушного царства, де панували скло, бетон і тераццо13. Після цього він перевдягнувся в широкі білі топ-сайдери14, білі вовняні шорти та світло-блакитну сорочку з банлону15 і вирушив на пошуки доктора Лоутона Гайнса.

      Останній проводив відпустку в Акапулько. Йому було тридцять дев’ять років, зріст метр сімдесят п’ять і вага – сімдесят два кілограми. Гайнс мав буйне темно-коричневе волосся і міг би бути схожим на Аль Пачино, якби не червона родима пляма на лобі завбільшки як півдоларова монета. Він приїжджав до Акапулько не рідше двох разів на рік і завжди зупинявся в елегантному готелі «Лас Брізас», на окраїні східної частини затоки. Гайнс любив довго обідати у ресторані біля готелю «Калета», бо там подавали його улюблені коктейлі з текіли і звідти було чудово видно пляж ла-Калета.

      О дванадцятій двадцять у цьому ж ресторані Вінс сидів у ротанговому кріслі зі зручними жовтими та зеленими подушками за столом біля вікна. Він помітив Гайнса, щойно зайшовши в ресторан. Доктор сидів за іншим столом біля вікна, за три столи від Вінса, і його трохи затуляла пальма у горщику. Він їв креветки і пив «маргариту» із шикарною блондинкою. Дівчина була одягнута у білі слакси та яскравий топ – добра половина чоловіків у ресторані витріщалася на неї.

      На думку Вінса, Гайнс був більше схожим на Дастіна Гоффмана16, ніж на Пачино. У нього були виразні риси Гоффмана, зокрема гоффманівський ніс. Що ж до інших ознак, він виглядав точнісінько так, як його й описали. Чоловік був одягнутий у рожеві вовняні штани та блідо-жовту сорочку. На ногах у нього були білі сандалі. Вінс вважав такий одяг занадто тропічним і курортним.

      Вінс закінчив свій обід: суп з тефтелями, енчілади17 з водоростями у зеленому соусі та безалкогольна «маргарита», і розрахувався якраз тоді, коли

13

Підлога з венеціанської мозаїки.

14

Модель взуття.

15

Синтетична тканина.

16

Американський актор, режисер і продюсер.

17

Гострі млинці.