Позивний Бандерас. Сергiй Дзюба

потрібно мати позивний, за яким будете виходити на зв’язок.

      – Бандерас,– майже без роздумів відповів я.

      – Це щось націоналістичне?

      – Ні. Антоніо Бандерас – голлівудський актор,– пояснив я.– Так мене колись дівчина прозвала за запальну вдачу… Ще у Веселому… В іншому житті.

      – Бандерас так Бандерас,– підсумував генерал-майор.– Приєднаєтеся до своєї групи в Острі. Документи та спорядження отримаєте на місці. Виконуйте!

      Я підвівся і попрямував до дверей.

      – І ще одне,– зупинив мене Яременко.– Ходок потрібен нам живим. Так що контролюйте свою запальну вдачу, Бандерасе.

      – Плюс1,– спокійно відповів я та вийшов із кабінету.

      Сержант Андрій Башков – позивний «Індіанець»

      Я кермував із четвертої години ночі, тому трохи стомився. Перед тим машину вів сам Бандерас, який наказав усім відпочивати. Зараз капітан сам уже трохи відпочив і сидів поруч, задумливо вдивляючись у краєвиди. Судячи з напруженого обличчя Бандераса та закритої пози, думки у нього були дуже важкі. Цікаво, про що він думає? І що він узагалі за людина? Поживемо – побачимо!

      До АТО я працював звичайним барменом у київському рок-пабі. Там я навчився безпомилково читати по обличчях відвідувачів їхні невдоволення та бажання. Вивчати людей, більше слухати, ніж говорити – завжди було моєю усталеною нормою поведінки. Саме тому друзі і прозвали мене мовчазним та уважним Індіанцем. А ще тому, що я нерідко полюбляю палити люльку з веселою «травичкою». Так прізвисько Індіанець до мене і пристало, а вже в АТО стало моїм позивним.

      Позаду реготали Мореман і Говерла, які проспали всю ніч, а щойно попрокидалися, одразу почали грати у «морський бій».

      – Д-7! – із азартом угадував Говерла.

      – Мимо! – радів Мореман.– Б-1!

      – Потопив,– сумно констатував Говерла.– Г-5!

      – Знову мимо! – втішався Мореман.

      – Не може бути! Покажи! – наполягав Говерла.

      – Але тоді ти програв! – попередив Мореман.

      – Або ти, бо дуриш мене! Показуй!

      Мореман відкрив свого аркуша.

      – А що це за додаткова смужка? – обурився Говерла.

      – Ти що – мови не знаєш? – знущався Мореман.– Це Г, а це – тверда «Ґ»!

      – Я так і знав, що дуриш! – образився Говерла.

      – Це, Говерло, називається військовою хитрістю українського флоту!

      – Тобто, як?

      – А так, що флот у нас є, але ніхто не знає де! – пояснив Мореман.– Учись, Говерло, і залишайся непереможним!

      Від реготу Моремана обличчя Бандераса скривилося.

      «Здається, командир незадоволений групою,– одразу збагнув я.– Але грати у мовчанку та приховувати злість – не на користь спільній справі».

      – Давно не були вдома, командире? – наважився запитати я.

      – Дев’ятнадцять років,– стримано відповів Бандерас.

      Я відразу зрозумів, що важкі думки командира були саме про повернення в рідне село. Дев’ятнадцять років – це не жарт. Щось у нього тут сталося. Але з виразу

1

Плюс – термін, поширений серед військовиків у зоні АТО, запозичений у радіозв’язківців, має багато значень, як от: слухаюсь, згоден, виконую, все добре та чимало інших.– Прим. ред.