Сплячі красуні. Стивен Кинг

хотів, щоб вона була поряд, хотів їй нагадувати, що не можна засинати, хоча він почав на цьому наголошувати ще коли вона щойно вилізла зі своєї машини на тюремній парковці. Він уже встиг повторити це Лайлі з півдесятка разів і розумів, що своєю настирливістю випробовує її терпіння. Також він хотів у неї спитати, де вона була минулої ночі, але це могло зачекати. Зважаючи на події, які розвивалися тут, у широкому світі, він не був навіть певен, чи взагалі це має якесь значення. Але подумки повсякчас повертався до цього, наче той собака, що лиже собі болючу лапу.

      Невдовзі по тому, як Євку привезли під конвоєм у темницю, прибув і заступник директорки Лоренс «Лор» Гікс. Директорка Котс залишила Гіксу опрацювання паперів новоприбулої, а сама почала телефонувати, прагнучи настанов від Бюро виправних закладів і надзвонюючи по списку всім, хто не був зараз у наряді.

      Як виявилося, там мало чого було опрацьовувати. Євка сиділа з руками, прикутими до стола, в кімнаті допитів, досі одягнена (на той момент) в казенні лахи, які їй видали Лайла і Лінні Марс. Хоча обличчя мала побите після кількох зіткнень з перегородкою в Лайлиному крузері, очі і настрій у неї лишалися недоречно веселими. На запитання про її поточну адресу, родину і медичну історію вона реагувала мовчанкою. Коли спитали про прізвище, вона сказала:

      – Я за це думала. Ну, скажімо, Блек. Блек годиться. Не маю нічого проти Доу, що означає олениця, самка, але Блек, чорна, здається кращим прізвищем для темних часів. Звіть мене Євкою Блек.

      – То це не справжнє ваше прізвище?

      Нещодавно від дантиста, Гікс говорив ротом, все ще затужавілим після новокаїну.

      – Ви не змогли б навіть вимовити мого справжнього імені. Імен.

      – Та все ж таки назвіть мені його, – запропонував Гікс.

      Євка тільки поглянула на нього тими своїми веселими очима.

      – Якого ви віку? – спробував Гікс.

      Ось тут життєрадісність жінки зів’яла до того, що здалося Клінту зажурою.

      – Нема в мене віку, – промовила вона, та тут же й підморгнула заступникові директорки, немов вибачаючись за таку пафосність.

      Заговорив Клінт. Пізніше буде час для повноцінного сеансу, але, попри все те, що наразі відбувалося в світі, його підбивало нетерпіння.

      – Євко, ви усвідомлюєте, чому ви тут?

      – Щоби пізнати Бога, любити Бога, служити Богу, – відповіла Євка.

      А потім, наскільки дозволяв ланцюг, вона звела вгору руки в кайданках, демонстративно перехрестилася і розсміялась. Більше вона не сказала нічого.

      Клінт пішов до свого кабінету, де, як сказала Лайла, вона на нього чекатиме.

      Там він побачив, що вона говорить у свій наплічний мікрофон. Вимкнувшись, Лайла сказала:

      – Я мушу їхати. Дякую, що прийняли її.

      – Я тебе проведу.

      – Не хочеш зайнятися своєю пацієнткою?

      Лайла вже вирушила коридором до внутрішніх головних дверей з піднятим угору обличчям, щоб офіцер Міллі Олсон на моніторах могла бачити, що вона повноправна громадянка – фактично Джоан Закон