Соловецький етап. Антологія. Антология

Читать онлайн.
Название Соловецький етап. Антологія
Автор произведения Антология
Жанр Документальная литература
Серия Великий науковий проект
Издательство Документальная литература
Год выпуска 2018
isbn 978-966-03-8102-5



Скачать книгу

навколо островів стала заказаною зоною не тільки для іноземних кораблів, ба й для звичайних собі човнів-баркасів карельських поморів. Простір навколо острова міновано. Міновано й фарватер до соловецької бухти, що звалася бухтою «Благополучия». Дворазові на день перевірки, на яких в’язень мусів називати своє ім’я та по-батькові, і щотижневі «генеральні» перевірки, коли в’язень повинен був відповідати на кільканадцять запитань аж до «бабушки и дедушки» – стало звичайним явищем. Начальник острова чи 3-тя частина повинні були мати точну інформацію про те, де перебуває кожен в’язень, що він робить і що він за оден. Тікати з острова стало просто неможливо. Щоправда, спроби тікати бували, але жодна з них не закінчилась щасливо.

      Коли втік капітан далекої плавби Стерельговський, що з двома кримінальниками украв моторовий човен військової оперативної охорони і зник, – їх шукало не тільки само соловецьке начальство та охорона. На розшуки відряджено навіть літаки, човни й пароплави. І черев два тижні Стерельговського десь коло Коли таки піймано.

      Трагічно закінчилася взимку 1933 року і так звана Анзерська втеча, коли група в’язнів з острова Анзера, дізнавшись, що море навколо острова замерзло до Літнього берега на материку (це буває раз на 50 років), – одної ночі забила начальника острова, обеззброїла охорону і, забравши лижви, подалася в напрямі Літнього берега. Але на березі її одразу ж зустрів мало не цілий полк війська НКВД з гарматами та кулеметами. В’язні з кулеметом і гвинтівками вступили в нерівний бій і всі майже полягли на бойовищі. З 40 чоловіка втікачів до Кремля потім перевезено тільки п’ятьох.

      Тікали ті, що не витримували «исправительной» політики, не бувши навіть в ізоляторах. А в ізоляторах панував жах.

      Народній учитель Борейша (з совєтської Молдавії) сидів у другому соловецькому ізоляторі. З неймовірними труднощами він тікає з третього поверху ізолятора і перелазить через кремлівські стіни. Потім прив’язує себе рушником до двох «баданів» (деревин) і кидається вплав Білим морем. Це було в жовтні 1936 року, коли на Білому морі починалися шторми. По двотижневих розшуках труп утікача з двома «баданами» був знайдений десь за сотню кілометрів від острова.

      Постійні нагінки, труси, ізолятори, шпигунство, постійне чекання розстрілу, суворого ізолятора, нових і нових тортур доводили людей до божевілля. В’язні вішалися, топилися.

      До середини 1937 року на Соловках зібрано весь цвіт української підсовєтської інтелігенції та українських комуністичних кіл. Тоді в цьому концтаборі були представники найрізноманітніших політичних партій і угруповань. Тут можна було побачити і монархістів-гетьманців, і федералістів, правих і лівих есерів, комуністів і соціял-демократів.

      «Радянська влада», ота «радянська держава», про яку говорив академік Кримський, що вона нагороджує всіх рівно й однаково (його самого, так само, як і його «ворога» Грушевського), справді таки вдарувала всіх однаковими концтаборами. Опинившись