Іван Мазепа. Тетяна Таїрова-Яковлєва

пред Богом и недостойна». – Устрялов Н. История царствования Петра Великого. Т. 1 Спб., 1858. С. 382—384. У зв’язку з цим, сумніви, висловлені Л. Х’юз про характер взаємовідносин Софії й Голіцина, виглядають просто як спроба відійти від старих шаблонів.

      111

      Записки А. Матвеева. // Рождение Империи. М., 1997. С. 400.

      112

      Буганов В. И. «Канцлер» предпетровской поры. // Вопросы истории. 1971, № 10. С. 149.

      113

      Записки А. Матвеева. С. 379.

      114

      Восстание в Москве 1682 г. М., 1976. № 63. С. 85

      115

      Там же. № 75, 76, 83, 84.

      116

      В історіографії переважає думка, що дума ця «Ей Іване, поповичу Гетьмане» була написана Мазепою, адже тільки про нього з «найближчого оточення» гетьмана відомо, що він писав вірші. Та й за стилем вона дуже схожа з тими творами, які достовірно належать Мазепі.

      117

      Величко С. Летопись. Т. Ш. С.16—17.

      118

      Величко С. Летопись. Т. Ш. С. 21.

      119

      РДАДА. Ф. 210. Стовпці Білгородського столу. № 1139.

      120

      Оглоблин. С. 75.

      121

      ІР НБУВ. Ф. I. № 3893. Л. 4об.

      122

      Богданов А. П. Первые российские дипломаты. М., 1991. С. 50.

      123

      Архив ЮЗР. Ч. I. T. I. N XIV. C. 65—66.

      124

      Соловьев С. М. История России с древнейших времен. Т. 14. С. 374.

      125

      Соловьев С. М. История… Т. 14. С. 375.

      126

      Оглоблин. С. 171.

      127

      ІР НБУВ. Ф. I. № 3893. Арк. 8.

      128

      Соловьев. Т. 14. С. 366.

      129

      Там же. С. 370.

      130

      РДАДА. Ф. 229. Малороссийский приказ. -Оп. 1. № 90.

      131

      Архив ЮЗР. Ч. 1. Т. V. N XXX. C. 133.

      132

      Бантыш-Каменский. Источники малороссийской истории. T. 1. С. 289—296.

      133

      Архив ЮЗР. Ч. I. T. V. N XXXI. C. 135.

      134

      Там же. N XXXIII. C. 141.

      135

      Архив Куракина. Т. I. C. 51—52. За його словами, в думі проти миру з Польщею були П. Прозоровський, Ф. П. Салтиков та ін. бояри. Під час перевороту Наришкиніх П. І. Прозоровський був серед тих бояр, які отримали нагороди за підтримку Петра.

      136

      Наприклад, А. П. Богданов вважає, що перший Кримський похід був надзвичайно корисним для союзників. – С. 56—57.

      137

      Россия глазами иностранцев. С. 491.

      138

      РДАДА. Ф 124. Оп. 2. № 11. Арк. 7.

      139

      Гордон П. Дневник 1684—1690. С. 141.

      140

      СГГИД. – Ч. ІV. -№ 186. – с. 542—543.

      141

      Згідно із запискою І. Мазепи, він послав Голицину 5 800 червоних золотих, 3 000 рублів у копійках, 1200 рублів у талярах битих, що складало 10 000 рублів. – Устрялов. Т. I. Додаток № VIII. C. 356.

      142

      Борщак І. Людина й історичний діяч. // Іван Мазепа. К., 1992. С. 57.

      143

      Ця версія викладена: Хьюз Л. Царевна Софья. С. 256; Соловйов С. Т. 14. С. 382—383. Третя версія вважає, що виступ старшини був організований Голіциним: