Вислови. Конфуцій

навчатись, не зганяв ні на кому свого гніву, не повторювавсь помилок. На жаль, його життя було коротким, він умер. Тепер таких уже нема. Не чути, щоб хто-небудь любив навчатись.

3

      Цзихуа було послано до Ци. Учитель Жань прийшов прохати для його матері зерна.

      Учитель відповів:

      – Відсипай їй великою мірою.

      Той знову попросив:

      – Прошу додати.

      – Відсип удвічі більше, – було за відповідь.

      Учитель Жань відсипав більше в сотню з верхом разів.

      Учитель сказав:

      – Чи, від’їжджаючи до циської землі, їхав на ситих конях, одягнений у халат. Я чув, чеснотливий муж допомагає людям не тоді, коли вони багаті, а коли бідні.

4

      Коли Юань Си став управителем дому Вчителя, Учитель дав йому дев’ять сотень мір зерна. Юань Си відмовився.

      Учитель сказав:

      – Не відмовляйся, краще допоможи сусідам, землякам.

5

      Учитель висловився про Чжунгуна:

      – Нехай би навіть люди не бажали, хіба відкинуть гори і потоки бичка з орної череди з рогами рівними й рудою шерстю?

6

      Учитель сказав:

      – Хуей міг по три місяці не розлучатися в своєму серці з людяністю, натомість в інших її стає лише на день чи місяць.

7

      Доброчинний із Молодших спитав:

      – Чи можна залучити Чжун Ю до правління?

      Учитель відповів:

      – Ю – людина рішуча. Із чим він не впорається на службі?

      – А чи можна і Ци залучити до правління?

      – Ци – людина з поняттям. І з чим він не впорається по службі?

      – А чи можна і Цю залучити до правління?

      – Цю багато чого вміє. Із чим він не впорається по службі?

8

      Молодший посилав по Мінь Цзицзяня, щоб поставити його управителем у своєму селищі Бі. Та Мінь Цзицзянь сказав посланцю:

      – Ти відмовся за мене ладненько. Якщо знову зватиме, переселюся за річку Вень.

9

      Боню хворів. Учитель навідав його і, взявши через вікно за руку, сказав:

      – Який жаль! Він умирає, така доля. Таку людину й уразила така недуга! Таку людину й уразила така недуга!

10

      Учитель сказав:

      – Яка гідна людина Хуей! Живе в убогому провулку, задовольняючись мискою рису і коряком води. Інші не витримують таких труднощів, Хуей не зраджує ці радості. Яка гідна людина Хуей!

11

      Жань Цю сказав:

      – Не те щоб мені не подобалася ваша путь, але сил моїх не стає.

      Учитель відповів:

      – У кому сил не стає, на півдороги кидають. А ти ще не починав іти!

12

      Учитель прохав Цзися:

      – Ти будь, як чеснотливий муж, ученим, Не будь учений, як мала людина.

13

      Коли Цзию став управителем Учена, Учитель у нього спитав:

      – То як, чи знайшов там кого-небудь собі?

      Цзию відповів:

      – Знайшов Таньтай Меміна. Він не йде манівцями і з’являється в моєму домі лише в справах служби.

14

      Учитель сказав:

      – Мен Чжифань був скромним. Під час утечі перебував в ар’єргарді, але перед в’їздом у місто хльоснув свого коня і мовив: «Я не посмів би їхати позаду, та кінь не йшов уперед».

15

      Учитель сказав:

      – У