Долина страху. Артур Конан Дойл

він до нього, – тут каверзний випадок. Сюди газетярі злетяться, як мухи на мед, варто їм лише пронюхати про те, що сталося. Але, сподіваюся, ми закінчимо справу раніше, ніж вони встигнуть устромити свої носи. Тут знайдеться чимало цікавого й для вас, містере Голмс. Як і для вас, докторе Ватсон, адже медику також знайдеться робота. Всім вам забронювали номери в готелі «Вествілл Армс».

      Через десять хвилин ми вже розмістилися в готелі й майже одразу ж зібралися у вітальні, щоб спільно скласти картину докупи. Мак-Дональд усе нотував у записнику. Голмс мовчки слухав, і на його обличчі читалося то здивування, то неприховане захоплення.

      – Чудово! – вигукнув він, коли вони виклали хід подій. – Дивовижно! Запевняю, що не можу згадати жодної справи зі своєї багаторічної практики з більш інтригуючими обставинами.

      – Я був упевнений, що ви це скажете, містере Голмс, – зауважив Мейсон. – Вілсон грамотно зібрав факти. Я перевірив їх і доповнив своїми висновками.

      – Якими ж? – жваво поцікавився Голмс.

      – По-перше, я оглянув молоток і не знайшов на ньому жодних слідів. Якби містер Дуґлас боронився молотком, то мав би завдати вбивці хоча б одного удару, і тоді хоч цятка крові на ньому залишилася б.

      – Це не обов’язково, – заперечив інспектор Мак-Дональд. – Зустрічаються вбивства за допомогою молотків, на яких не знаходять жодних слідів.

      – Припустімо. Потім я оглянув рушницю. Вона була заряджена крупним шротом, і, як засвідчив сержант Вілсон, курки були зв’язані один із одним, тому якщо потягнути за гачок, обидва стволи розрядяться водночас. Мабуть, це було розраховано на випадок промаху. Спиляна рушниця має довжину не більше двох футів, тож її можна було пронести під одягом. На ній немає повного імені фабриканта, лише друковані літери P-E-N на планці між стволами. Інші виявилися спиляними.

      – Велике P – із прикрасою під ним, а E і N менші? – уточнив Голмс.

      – Саме так.

      – «Пенсільванська зброярня», дуже відома американська фірма, – розшифрував Шерлок.

      Мейсон поглянув на мого приятеля, як сільський лікар на фахівця з Гарлі-стрит.

      – Без сумніву, ви маєте рацію, містере Голмс. Дивно, невже ви можете тримати у пам’яті назви всіх зброярень?

      Голмс ніяк не відреагував на цю репліку.

      – Звісно, це американська мисливська рушниця, – правив далі Мейсон. – Я десь читав, що спиляними мисливськими пукавками користуються в деяких штатах Америки. Це спало мені на думку ще до виявлення літер між стволами. Очевидно, чоловік, який прокрався в будинок і вбив його господаря, був американцем.

      Мак-Дональд похитав головою.

      – Це зовсім не очевидно, – сказав він. – Я досі не впевнений, що в оселі був чужинець.

      – А як же вікно, кров на підвіконні, дивна картка, сліди чобіт у кутку, рушниця?

      – Усе могли підлаштувати. Дуґлас був американцем або довго жив в Америці. Як і Беркер. Вам немає потреби вводити в будинок американця, щоб приписати йому всі ці чудасії.

      – Емс, дворецький…

      – Йому можна вірити?

      – Він десять років