Гойдалка. Володимир Єшкілєв

умовах.

      – Це як касти брахманів і кшатріїв?

      – Таке порівняння не точне, але як образне є допустимим, – погодилась Преподобна.

      Деякий час усі троє мовчали. Кожний думав про своє.

      Першим порушив мовчанку Відморозок:

      – Ті «осьові» живуть на Землі?

      – Принаймні жили до початку великої космічної експансії. – А тепер?

      – Невідомо.

      – А відомо, чим, скажімо, вони займаються?

      – Серед іншого, ховають від решти людей, а можливо, й від Темного одну з древніх іграшок. Такий червоний камінчик, за кольором та твердістю подібний до корунду. На Землі його називали Жезлом Сили, а також Оком богині Бау.

      – Зірка Каїнітів, – кивнув Відморозок.

      – …? – очі Сайкс потемніли, зіниці звузились; вона немов почула віддалений заклик.

      – Альфійська Пророчиця двічі казала про Зірку Каїнітів, – пояснив старий. – Про камінь, що вважається священним спадком нащадків Каїна. Про вічні мандри охоронців Зірки. Про хижий спадок, що йде слідами своїх отримувачів. Пророчиця казала: хижий спадок ховає у собі суд.

      – Суд?

      – Можливо, це якась алегорія. У картах Таро є карта з такою назвою.

      – Каїн – це ж персонаж релігійної книги? – імператор також дивився на піфійку. Він подумав, що Сайкс опинилась на порозі одного з тих осяянь, що складали таємну – а хтось казав: справжню – історію Планети Жінок.

      – Каїніти, свідки Сильного… – піфійка немов пробувала ці слова на смак, перевіряла їх на присутність живої магії. – Це може стати напрямком.

      – Підказкою? – імператор намагався триматись на одному щаблі розуміння з Преподобною.

      – Напрямком, – повторила піфійка, вдивляючись у те, що вміли бачити лише очі Знаючих. – Напрямком пошуків.

Прокляті свідки Сильного(витяг з анонімного твору, написаного на Магонії (Піфії) у ІІІ ст. Ери Відновлення.)

      […] Адже насправді ми нічого про них не знаємо. На всі запитання, хто ж такі каїніти, історики відповідають словами трьох християнських письменників, що жили у катакомбну епоху, – словами Іринея Ліонського, Епіфанія і Тертуліана. Іриней писав про них, як про маленьку секту гностиків, що вважали старозавітного Ієгову злим божком, а Каїна – його першою жертвою серед людей.

      Вони називали Каїна Сильним, а його брата Авеля – Слабким. Злий божок боявся зміцнення роду людського, тому ствердив вищість слабких над сильними, людей короткої волі над людьми волі довгої. Злий божок закріпив своє свавілля прокляттям, накладеним на Каїна.

      Відповідно, каїніти клялись розділити з Сильним його прокляття, брали на себе всі тягарі довгої волі і протистояли злому божкові. Якщо вірити Іринеєві, вони вважали, що шлях спасіння пролягає «через всі роди справ», тобто через добро і зло. Вони вірили, що передвічна Софія викупає ними, мегагрішними свідками Каїна, свою чистоту, необхідну для боротьби зі злим божком.

      Нам невідомо, хто заснував цю віру, як називались її пророки і що сталось з їхніми послідовниками