Гойдалка. Володимир Єшкілєв

сказав він уголос.

      – Перед самим відльотом, сір, ми отримали повідомлення від Преподобної Сайкс, що на Тіронії знаходиться один з порталів. Можемо припустити, що Ленго шукає не лише камінь.

      – Преподобна вказала, де саме знаходиться портал?

      – Так, сір, ґ’орміти передали їй точні координати. Він знаходиться під поверхнею планети, в районі мертвого міста Саїд, на півночі

      Іржавого поясу.

      – Це спрощує пошуки.

      – Сір, ми можемо вирушити туди за годину, а ваша команда, генерале, підтягнеться для підкріплення.

      Марков зрозумів, що «горобці» вже мають готовий план операції, санкціонований якщо не самим імператором, то його піфійською радницею.

      «Ось тобі, старий дурню, і «команда гончаків». Будеш за «горобцями» трофеї збирати…»

      – Вирушайте, – кивнув генерал.

      Нехай вони шукають Ленго біля порталу, вирішив він. Але той не такий дурний, щоб чекати там на мисливців. Ленго там вже давно немає. А от де він насправді, треба з’ясувати.

      Подумки він вже складав сценарій власної операції.

      10

Борт лінкора L1 «Айн-Соф», поблизу зірки HD 140283, відомої як Пратара4—8 юла 417 року Ери Відновлення

      Супремус «Айн-Софу» першими розбудив Тарасваті і пілотну групу. Змивши з себе протиперевантажний гель, Преподобна завітала на перший пост, де вже порядкував командор. Перед консоллю обертався і ледь пульсував тривимірний апельсин Пратари, на бічних екранах розгортали блакитні віяла незнайомі туманності. Розхристані та підсвічені сяйвом гарячих зірок.

      Тут, на узбіччі Гілки Оріона, кілька мільйонів років тому утворилась зоряна колиска. Велетенську хмару холодного міжзоряного газу стиснули і розігріли дві ударні хвилі, породжені вибухами наднових зірок. Гарячий газ втратив однорідність, в його згущеннях спалахнули ядерні вогники, зародились нові світила. Зірка-мандрівниця прибула до цього Розплідника за доби перетворення туманності на юне зоряне гроно. Серед місцевого «молодняка» Матір Зірок виглядала ледь жевріючою галактичною прапрабабцею. Якби на планетах Пратари існувало розвинене життя, воно загинуло б під жорстким випромінюванням, що линуло від молодих сонць.

      Тарасваті кілька хвилин насолоджувалась незвичною зоряною панорамою, а відтак поцікавилась, коли планується вивести зі сну рептилоїдів.

      Супремус доповів їй, що процес дегібернації вже розпочався, і за якихось чотири години представники Ґ’орми зможуть приступити до виконання своїх обов’язків.

      – Рівень випромінювання втричі вищий, ніж ми очікували, – почула Преподобна голос Зорана. – Можуть бути проблеми з позитронікою.

      – Хіба в нас немає екранів?

      – Екрани в нас є, – погодився командор. – Їх ми змонтуємо на поверхні планети. Але до неї ще треба дістатись. Всю ту армаду, яку планується десантувати на «вісімнадцяту-двісті шістнадцяту», ми нашими екранами не захистимо.

      – Тоді треба виготовити додаткові, – Тарасваті уважно подивилась на першого офіцера борту. – Може, проблема