Мудрість за одну хвилину. Ентоні де Мелло

ні?

      – Тому що ти не відкинув ще свого минулого.

      – Чому маю відкинути своє минуле? Не все в ньому було поганим.

      – Минуле слід відкинути не тому, що воно погане, але тому, що воно мертве.

      Пророцтво

      – Я хочу стати вчителем Істини.

      – Ти готовий, що з тебе глузуватимуть, від тебе відвертатимуться, а ти сам голодуватимеш, доки тобі не виповниться сорок п’ять?

      – Так, готовий. Але скажи мені: що станеться після того, як досягну сорока п’яти років?

      – Ти до всього цього призвичаїшся.

      Покращання

      Один юнак розтринькав все успадковане багатство. Як зазвичай буває у таких випадках, втративши останній шеляг, він втратив і всіх друзів.

      Не знаючи, що робити далі, він звернувся до Майстра і запитав:

      – Що зі мною буде далі? У мене немає грошей і немає друзів.

      – Не хвилюйся, синку. Запам’ятай мої слова: з тобою знову все буде добре.

      Проблиск надії засяяв у очах юнака:

      – Я знову буду багатим?

      – Ні. Ти звикнеш до злиднів і самотності.

      Прагматизм

      Учениця планувала свій весільний бенкет і заявила, що примусила свою родину піти проти усталених правил, щоби виказати шану бідним гостям. Тож на цьому бенкеті бідних гостей посадять в голові стола, а багатих – біля входу.

      Сказавши це, вона поглянула на Майстра, очікуючи побачити в його очах схвалення.

      Той на хвилинку задумався, потім сказав:

      – Це було б вкрай невдалим рішенням, моя люба. Таке весілля не принесе нікому радості. Твої родичі нервуватимуть, багаті гості образяться, а бідні гості залишаться голодними, бо ж, сидячі в голові стола, стидатимуться наїстися досхочу.

      Невідання

      Молодий учень являв такі здібності, що люди звідусіль шукали його порад і дивувалися його вченості.

      Коли намісник шукав радника, то прийшов до Майстра й спитав:

      – Скажи мені, чи це правда, що отой юнак і дійсно знає так багато, як про нього кажуть?

      – Кажучи по правді, – відповів Майстер з посмішкою, – хлопчина читає так багато, що я навіть не знаю, коли він знаходить час, щоби щось знати.

      Міфи

      Майстер подавав своє вчення в притчах та оповідках, які учні слухали с задоволенням, хоча іноді ледь приховували розчарування, бо ж прагнули чогось глибшого.

      Але Майстер був непохитний. На всі їхні протести він зазвичай казав: «Вам ще належить зрозуміти, мої дорогі, що найкоротша відстань між людиною та Істиною – це притча».

      А іншого разу сказав так: «Не легковажте простою оповідкою. Втрачену золоту монету знаходять за допомогою копійчаної свічки; найглибшу істину відкривають за допомогою цікавої історії».

      Щастя

      Якось один учень Майстра прийшов до нього і став просити поради:

      – Благаю, допоможи мені, а то я з глузду з’їду. Ми живемо в одній кімнаті: моя жінка, діти, рідня. Нерви у всіх не витримують, ми кричимо, лаємось. Наша кімната – це справжнє пекло.

      – Обіцяєш зробити все, що скажу тобі? – подумавши, запитав