Мобі Дік, або Білий Кит. Герман Мелвілл

цей велетенський кит, викинутий на берег Південно-Західної Європи».

Едмунд Берк (Десь)

      «Десяте джерело законного королівського прибутку, зумовлене, напевно, тією обставиною, що король оберігає і захищає моря від піратів і розбійників, – це його право на королівську рибу, якою вважаються кит і осетер. Викинуті на берег або виловлені неподалік від нього, вони вважаються королівською власністю».

Блекстон

      «І знов

      Усі готові битися до смерті,

      І звів над головою лютий Родмонд

      Гарпун свій влучний із зубцями».

Фолконер. «Загибель корабля»

      «Стрімкі ракети місто освітили

      І з громом мчали в небеса щосили.

      Немовби ніч на хвилю стала днем;

      Якщо вода зрівняється з вогнем —

      Так води моря прагнуть догори,

      Коли в завзятті радісної гри

      Кит до небес здіймає їх фонтаном».

Каупер. «На відвідини королевою Лондона»

      «При першому ударі з серця могутнім струменем потекла кров. Витекло близько п’ятнадцяти галонів».

Джон Хантер. «Звіт про розтин туші кита (невеликого за розміром)»

      «Аорта кита переважає за розміром найтовщу водопровідну трубу біля Лондонського мосту, і швидкість, з якою тече вода по цій трубі, є набагато меншою від швидкості кров’яного струменя, який біжить із китового серця».

Пейлі. «Теологія»

      «Кит – це ссавець, який не має задніх кінцівок».

Барон Кюв’є

      «На сорок градусів південніше ми побачили кашалотів, але не починали полювання до 1-го травня, коли море просто кишіло ними».

Колнет. «Плавання з метою подальшого розширення китобійного промислу»

      «У глибині підводній миготіли,

      у грі веселій та у лютій битві,

      морські створіння різних барв і форм,

      яким немає назви в нашій мові,

      яких ніхто із моряків не бачив, —

      від страховидного Левіафана

      до найдрібніших, наче комашня,

      що мерехтить у кожній краплі моря.

      За покликом таємного чуття

      Вони свій шлях знаходять в океані,

      У моторошній та безладній пустці,

      Де щохвилини їх чекає смерть —

      Кити, акули та підводні змії,

      Озброєні пилою і мечем

      І рогами та іклами кривими».

Монтгомері. «Світ перед потопом»

      «Володаря риб ми шануємо дуже.

      Чи штиль, а чи буря – йому все байдуже!

      В Атлантиці всій – від краю до краю —

      Такого кита не було і немає.

      Рибини такої, кажуть люди,

      У світі цім не було й не буде!»

Чарлз Лемб. «Тріумф кита»

      «Літа 1690 кілька чоловік стояли на високому пагорбі і дивилися, як кити виграють та пускають фонтани; і один чоловік мовив, показуючи рукою на морський простір: це зелені лани, де діти наших онуків