Мобі Дік, або Білий Кит. Герман Мелвілл

у морі води, тоді як у них самих плаває море лою».

Фулер. «Світська і священна влада»

      «Левіафан, причаївшись за мисом,

      чекає жертву тихо й непорушно,

      і попливе вона до нього в пащу,

      подумавши, що це її рятунок».

Драйден. «Annus Mirabilis»

      «Поки туша кита лишається на плаву в них за кормою, йому відрубують голову і відбуксовують на шлюпці якомога ближче до берега, але на глибині дванадцять-тринадцять футів вона вже торкається дна».

Томас Едж. «Десять рейсів на Шпіцберген». У Парчесса

      «Дорогою вони бачили багато китів, що пустували в океані і, бавлячись, пускали до неба через труби й клапани, що їх природа розмістила в них на плечах, снопи водяних бризок».

Сер Т. Герберт. «Подорожі до Азії і Африки». Збірка Харріса

      «Тут вони натрапили на такі великі зграї китів, що були змушені стернувати свій корабель дуже обережно, аби не наштовхнутись на одну з цих риб».

Скаутон. «Шоста навколосвітня подорож»

      «При сильному норд-ості ми випливли з гирла Ельби на кораблі «Йона в китовому череві».

      Дехто твердить, що кит не може розтулити пащеку, але все це брехня.

      Матроси зазвичай піднімаються на верхівку щогли і видивляються звідти китів, бо перший, хто побачить кита, одержує в нагороду золотий дукат.

      Мені розповідали, що поблизу Шетландських островів виловили кита, у череві якого знайшли більше оселедців, ніж у цілій бочці.

      Один із наших гарпунерів каже, що побіля Шпіцбергену він якось убив кита, який був увесь білий – від голови до хвоста».

«Подорож до Гренландії» 1671 року від Р. Х. Збірка Харріса

      «Тут, на узбережжі Файфа, море часом викидає на берег китів. Літа 1652 від Різдва Христового на берег викинуло одного кита, що був вісімдесят футів завдовжки і належав до різновиду вусатих; як мені сказали, з його туші видобули, окрім великої кількості жиру, не менше 500 аршин китового вуса. Його щелепу поставили у вигляді арки в саду Пітферена».

Сіббальд. «Файф і Кінросс»

      «Тоді я сказав, що, напевно, теж спробую подолати і вбити того спермацетового кита, хоч мені й не доводилося чути, щоб подібні до нього колись гинули від людської руки, вони надто люті і спритні».

Річард Страффорд. «Лист з Бермудських островів». Філологічні нотатки, 1688

      «Кити в морях

      слухають голос Божий».

Буквар, виданий у Новій Англії

      «Тут ми також побачили неймовірну кількість великих китів, яких у Південних морях стільки, що можна сказати, припадає десь по сотні на кожного, який мешкає в північних водах».

      Капітан Каулі. «Навколосвітня подорож», 1729 р. від Р. Х.

      «…а дихання кита часто має дуже різкий запах, від якого може запаморочитися голова».

Уллоа. «Південна Америка»

      «А турбуватись про спідницю нижню

      нехай візьмуться п’ятдесят сильфід.

      Бувало, що і цю фортецю брали,

      Хоч стіни – із китового ребра».

«Викрадення кучерика»

      «Якщо ми порівняємо розміри наземних тварин і тих, що