Мрії здійснюються! Як перетворити життя на казку. Барбара Шер

до своєї Колоди пам’яті. Скріпіть картки канцелярською скріпкою, аби наприкінці дня не забути переглянути їх.

Ця програма дається вам важко? Тоді ви робите щось не так

      Більшість із нас, немов слухняні дітки, сумлінно намагається виконати всі завдання – так само як виконували б важке домашнє завдання. Проте я хочу, щоб ви зробили все можливе, аби зустрічі з однодумцями з вашого списку не перетворилися на обтяжливу принуку на кшталт присідань. Зустрічі із союзниками мають залишати враження в тій частині вашого мозку, де зберігаються спогади про щасливі часи та безхмарні фантазії. Завдяки цьому ви завжди будете гостинно на них чекати. Незабаром вам не треба буде нагадувати, що у вас є спільники. Це як вітаміни для вашої душі.

      Коли ви схибите і пропустите якесь із трьох щоденних побачень, ні про що не хвилюйтеся. Потрібно лише кілька приємних зустрічей, аби ви звикли до думки, що ви не самотні, і та думка міцно закарбувалася у вашій пам’яті. Згодом усе відбуватиметься автоматично. Це не потребує важкої, постійної праці, тож не варто бути до себе надто суворим, навчаючись спілкування із союзниками.

      Щодо впорядкованості такого спілкування, тут я, по правді, маю кілька ідей, які можуть стати для вас несподіванкою.

      Майже всіх нас привчають до думки, що завершити будь-яку справу можна тільки завдяки наполегливості й непохитності. В окремих випадках так і є, та це трапляється значно рідше, ніж ми можемо собі уявити. Читаючи цю книжку, ви помітите, що в ній більшість вправ забирає зовсім небагато часу – їх можна виконати у вільну хвилину. Я дуже обережно ставлюся до прагнень бути послідовним і робити все щодня, мов заводний. Передусім неухильно дотримуватися встановленого режиму й ніколи не відхилятися від нього – надто складно: в іншому разі всі б так і робили. Та основне, що такі намагання налаштовують вас на поразку.

      Програми, які вимагають від вас кожного дня щось писати – чи робити щось інше, – створені з добрими намірами, та, як на мене, очікувати від них реальних результатів не варто. Не важливо, як довго ви дотримуєтеся певного розкладу, урешті-решт, ви його порушуєте. Більшості з нас послідовність не притаманна. Мій приятель щоранку медитував упродовж трьох тижнів, і воно йшло йому на користь. Тепер він ледве не соромиться того, що не витримав такого графіка.

      «Невже ти серйозно сподівався, що медитуватимеш кожного Божого ранку решту свого життя?» – запитала я. «Тебе послухати – то, схоже, я впадаю в крайнощі, – відповів він, – проте я все одно почуваюся невдахою».

      Знайте: завжди, коли надто багато людей не відповідають вимогам, справа не в людях, а у вимогах.

      Я хочу тут створити програму, яка відповідатиме звичайному ритму життя реальних людей. Усі спроби запровадити жорсткі зміни у власний розпорядок дня є дещо необачними: річ у тому, що ми ніколи нічого не знаємо напевно. На моїй пам’яті було зруйноване не одне непохитне переконання, і наші погляди змінилися на протилежні.