Я віддав би життя за тебе (збірник). Френсіс Скотт Фіцджеральд

був темний закуток біля входу, джерелом було море. Джерело було бозна-де. Точніше – в невеличкій, потрощеній, зовсім непридатній для використання плоскодонці, в якій стояв кошик на білизну^[64], а в ньому й саме джерело, яке виявилося маленьким хлопчиком. Навіть у дедалі густішій темряві Ґрейсі не втрималася, щоб не вихопити його з човника й не пригорнути, вигукуючи від утіхи. Мабуть, дитина потрапила сюди з якогось приблудного й покинутого пароплава, але в цю мить Ґрейсі не думала про такі речі. Пройнята захватом, вона попростувала через смугу дерев.

      На тому кінці смуги діялася інша сцена, яка заскочила б містера Ван-Ґроссі. Меншенька Ґей, тільки-но зійшовши з потяга, мчала до ліска – на побачення з молодиком, якого містер Ван-Ґроссі власноруч вибрав претендентом на руку Ґрейсі. Зустрівшись біля альтанки край ліска, закохані пристрасно обнялися, а тим часом у великому будинку Джордж дізнавався докладніші подробиці свого завдання.

      Мільйонер і рекламний агент прогулювалися садами. Дійшовши до краю ліска, обидва почули той самий крик, що й Ґрейсі кілька хвилин тому. «Що це таке?» – спитав містер Ван-Ґроссі, але Джордж у цьому новому оточенні волів не висловлювати думок. Хотів скористати з власного припущення й, правильно визначивши, звідки доходить крик, переждав якусь хвилину та поміркував. Знову пролунав крик. Цього разу Джордж буркнув собі під ніс: «Ну, якщо це не дитина кричить, то я ніколи не чув дитячого крику». Натомість господареві маєтку мовив уголос, навмисно тицьнувши пальцем не в тому напрямку: «Ось послухайте. Ідіть он туди й розвідайте, що там, а я піду ось сюди». Щойно літній чоловік, спантеличившись, рушив, куди вказано, Джордж кинувся бігти на звук. Вмить він спіткав дівчину, з якою познайомився в поїзді, незнайомого юнака та трохи старшу дівчину з немовлям у білизняному кошику. Очевидно, ці дві пари тільки-но зустрілись, і наш рекламний агент – зовсім не вайло, коли випадало нав’язатися комусь у якійсь дивній ситуації, – нині вніс свою пайку до замішання, викликаного знайденням дитини.

      Звучали різні пропозиції про те, що робити зі знайденям, але Джордж, побачивши вперше дівчину, яку мав розрекламувати, і сподіваючись на дальші історії й таємниці, згодився з тим, що дитину треба тимчасово приховати від її бездушного батька й передати на догляд старій няньці. Було видно, що Ґрейсі вирішила негайно усиновити хлопчика^[65].

      Замислившись, Джордж пішов шукати містера Ван-Ґроссі. Гадав, що завтра випаде краща нагода скласти думку про його старшу доньку.

      Так і сталося – наступного дня він побачив Ґрейсі в її стихії. Їй доручили охрестити батькове судно^[66]. З усіх усюд зібралися люди, щоб подивитися на це дійство й поаплодувати. Цілком певний, що буде розкішне видовище, Джордж не бачив способу, в який Ґрейсі могла б щось начудити. Та її талант чудити дав себе знати в мить, коли належало розбити пляшку об ніс судна, а відтак воно мало ковзнути вниз по стапелі. Замахнувшись, Ґрейсі підняла пляшку вгору, але, замість кинути, стала вимахувати нею перед натовпом. Тим часом

64

Пов’язано з Мойсеєм, знайденим у комишах (див. Книга Вихід, 2:3), і це виразно зазначив Фіцджеральд у власноруч переробленому варіанті цього оповідання, що доданий після цих приміток. Улюблена золота рибка Ґрейсі зветься Ной – це також кумедна паралель із Біблією.

65

Бернз і Аллен, попри всі намагання, були бездітні й наприкінці 1934 року удочерили Сандру Джин Бернз, народжену в серпні, а у вересні 1935-го усиновили тримісячного Ронні. Мабуть, через це нездійснене бажання мати дітей вони неприхильно поставилися до сценарію, який їм запропонував Фіцджеральд влітку 1934 року, і сприйняли цей текст як особистий випад проти них. Чи знав Фіцджеральд про їхній намір удочерити дитину, перш ніж розвинути цю тему в сценарії?

66

Урочистий спуск суден на воду – давня традиція. У США, в Бостоні, спустили на воду корабель «Старий Айронсайдз» у жовтні 1797 року й охрестили, розбивши пляшку мадери. На таких урочистостях стали використовувати шампанське у 1890-х роках. Те, що Ґрейсі мала розбити пляшку цього напою, означає кінець терміну чинності Сухого закону.