Повість про Ґендзі. Книга 1. Мурасакі Сікібу

що мали б приховати жінок від сторонніх поглядів, мабуть через спеку, були підв’язані до верхніх поперечин, а тому його погляд легко проникав у глибину покоїв.

      Біля жінок горів світильник. Одна з них, що сиділа коло стовпа, боком до Ґендзі, відразу привернула до себе його увагу, бо в ній він упізнав свою обраницю.[68] На ній була темно-пурпурова спідня одежа з візерунчастого шовку, а поверх неї іще щось. Продовгаста голівка, невисокий зріст – загалом нічого особливого, що впадало б у вічі. Вона старалась, щоб гостя навпроти не бачила її обличчя і тонких-тонких рук, що ховалися в рукавах.

      Друга сиділа обличчям на схід і вся була як на долоні. Одягнена була недбало: на спідній одежі з тонкої білої тканини абияк накинула бузкову верхню одежу, груди відкрила майже до пояса – до червоних шнурків хакама. Жінка вражала яскравою красою: білим, з округло-пишними формами тілом, високим зростом, виразним овалом обличчя і чола, чарівними очима й ротом. На її плечі спадало не надто довге, але надзвичайно густе волосся, що робило її зовнішність майже бездоганною. «Далебі, батько може пишатися, що іншої такої красуні на світі немає», – думав Ґендзі, задивившись на неї, і раптом відчув, що їй не завадила б деяка врівноваженість.

      А от кмітливості їй не бракувало, бо зуміла спритно розмістити свої шашки в позиції «даме»[69] й зраділа. Тим часом дружина Ійо-но суке спокійно заперечила: «Стривайте, там начебто нічия. Ось подивіться: склалася позиція “ко”[70]».

      «Е ні, цього разу програла я! Подивімося, що там у кутках, – сказала гостя і, загинаючи пальці, почала рахувати: «Десять, двадцять, тридцять, сорок…» Здавалось, що зуміла б порахувати навіть купальні в провінції Ійо.[71] Шкода тільки, що була трохи неврівноваженою.

      Хоча дружина Ійо-но суке, з надзвичайною сором’язливістю прикриваючись рукавом, не показувала свого обличчя, Ґендзі, пильно вдивившись, таки розгледів її профіль. Повіки її очей трохи припухли, лінія носа нечітко окреслена, шкіра на ньому зблякла й постаріла. Загалом вона була негарною, але, зодягнена з тонким смаком, приваблювала до себе більше, ніж красуня навпроти, яка, однак, зачаровувала жвавістю вдачі й упевненістю в собі – вона поводилася вільно, сміялась і жартувала. «От легковажна особа!» – подумав було Ґендзі, але сам, схильний до зальотів, не міг відірвати від неї погляду. Жінки, з якими він досі зустрічався, не поводилися вільно, а трималися вкрай церемонно й сором’язливо приховували своє обличчя. Тож цього разу, вперше підглядаючи за настільки вільною, природною поведінкою жінок, які ні про що не здогадувалися, він не міг на них вдосталь надивитися, але почулася хода Коґімі, й Ґендзі тихенько відступив до виходу на галерею.

      «У сестри несподівана гостя… – сказав винувато Коґімі. – Я не міг навіть підійти до неї». – «То що, мені й цієї ночі повертатися додому ні з чим?! Жах! – обурився Ґендзі. – Просто нестерпно!» – «Та ні, якщо гостя піде, я щось придумаю», – пообіцяв хлопець.

      «Схоже,

68

Дружина Ійо-но суке і сестра Коґімі.

69

Вільна клітина на дошці поряд з шашкою. Шашка випадає з гри, якщо всі його «даме» зайняті шашками супротивника.

70

Ситуація, коли наступний хід веде до безглуздого повторення попередньої позиції.

71

Провінція Ійо славилася мінеральними джерелами.