Українська діаспора. Іван Драч

підприємств, об’єднань бізнесменів і спеціальних фондів.

      Третє. Візьмімо до уваги той факт, що чимало українців посідають ключові пости в адміністративних та економічних структурах колишніх держав Радянського Союзу. І тут теж, як мовиться, непочатий край роботи, що має початися з ґрунтовного вивчення потенціалу східної діаспори й плідної співпраці з нею.

      Четверте. У світі існують професійні структури, які вже навіть своїми назвами й «профілями» буквально напрошуються до співпраці з Україною. Скажімо, чи можемо ми обійтися без участі Товариства українських інженерів Америки чи без українських банків систем «Тризуб», «Карпатія», «Самопоміч», «Будучність», «Певність», «Нова громада»? А це ж – тільки окремі, довільно взяті приклади! Маємо розробити цілу програму конкретних професійних контактів України й діаспори, взаємодії різних важливих інституцій чи навчальних закладів.

      П’яте. Нещодавно в нашій пресі з’явилася така пропозиція: «Слід негайно розробити проект спеціальної державної позики України, щоб продавати її за ВКВ представникам української діаспори, використавши створений у такий спосіб фонд для стабілізації курсу гривні після її введення. Як свідчать підрахунки зарубіжних прихильників цієї ідеї – а їх чимало, – таким чином можна було б зібрати від 6 до 7,5 мільярда доларів за умови, що кожна з 700–750 тисяч українських родин у західних країнах в середньому внесе до цього близько 10 тисяч доларів.

      Є й інші – про створення фонду для допомоги в переселенні в Україну офіцерів-українців тощо. Про деякі з них сподіваємося почути з доповідей п. М. Жулинського, п. П. Мовчана, п. М. Слабошпицького, з виступів членів Ради.

      Я висловився проти утриманства у стосунках з діаспорою, а ось, бачте, знову неначе говорю лише про потреби України. Дуже привабливий девіз Джона Кеннеді: «Не думай, що вітчизна може дати тобі, думай, що ти можеш дати вітчизні», але він аж ніяк не може вичерпати принципи взаємодопомоги в українстві. І західна, і східна діаспора надто багато втрачали від того, що невільна вітчизна не могла як слід піклуватися про українців світу. Дорогі наші закордонні брати і сестри, не нарікайте, що більше говорю про Україну. На жаль, ми значно менше й досі знаємо про ваші пекучі потреби. Вони різні в різних краях, але ми мусимо знати про них достеменно все, щоб зробити максимум для їх задоволення.

      Все залежить від нашого розуму, нашої енергії, волі і працьовитості.

      Дякую за увагу.

      Вісник УВКР. – 1993. – № 1

      Відкритий лист Президентові України Л. М. Кравчуку, Голові Верховної Ради І. С. Плющу, прем’єр-міністрові України Л. Д. Кучмі

      Вельмишановні керівники української держави! Українська Всесвітня Координаційна Рада звертається до вас із настійним закликом скоригувати зовнішню політику України таким чином, щоб у ній нарешті знайшов належне місце захист прав українців, що проживають на територіях сусідніх країн, в СНД, особливо в Росії.