Конотоп Фортеця. Антон Гайдук

Лише на початку ХІV столітті, коли почався занепад Великої держави Чингіс-хана, нащадки Чернігівських князів знову відновили укріплення. Княжі тереми і замок для охорони огородили дерев’яними стінами. Над Десною височіли дві вежі, брама виходила до лісу.

      Круг укріплення утворилось так зване «велике місто», у якому були помешкання міщан. У 1637 році старостою Новгород-Сіверського був шляхтич Пясочинський. Польща намагалась укріпити кордони з Москвою. До Новгород-Сіверського прибув інженер по спорудженню фортець Боплан. Оглянувши старі забудови і дерев’яни стіни, він їх залишає стояти. Круг укріплення нисипають фортечний земляний вал, риють глибокі рови. На вежах ставлять гармати. У фортеці розташувався загін найманого війська.

      На річку Язучу, для забудови фортеці, Боплан не зміг добратись. Він зробив креслення на мапі (дерев’яна дощечка) і послав у Конотоп старосту Новгорода Пясочинського для побудови фортеці.

      ФОРТЕЦЯ НАД ЄЗУЧЕМ

      По широкій та повноводній річці Єзуч (давня назва – Язуча) у далекі часи проходив торговий шлях. З півночі, з берегів Варяжського моря, на високих ладьях, прикрашених головами «лютого дракона», яких вирізали з дерева теслі-умільці, купці везли рідкісні товари на великий торг на річку Торговицю. Це були шкіри білих ведмедів, китовий жир і вус, суха морська риба, бивні моржів і янтар із карельської сосни. На Торговиці відбувався лише весінній торг. У цей період річки переповнені водами. Навіть по невеличких річках пливли мисливці із глухих стійбищ Сіверщини із пушиною. Лише раз на рік висока валова вода закривала дніпровські пороги і тоді змогли підійматись уверх по Дніпру заморські судна із товарами східних і середземних держав. З півдня по Дніпру пливли купці на галерах, заходили у Сулу і повертали у притоку Ромен, яка вела до річки Торговиці. Вони везли: сіль, шовкові поволоки (тканини), зброю, коштовності, приправи (перець), сухий виноград, оливкове масло.

      Ріка Язуча витікала з боліт. До неї впадали чисельні притоки, утворюючи болота при впадінні до Язучої. Та минали століття, ріки відступали, з’являлись на берегах пагорби та плоскогір’я. Одне з них біля річки Конотопки, покрите лісом із вільхи, заселялось у давні часи.

      Присеймів’я населяли севруки. Їх поселення тяглись далеко на південь до річок: Сула, Хорол, Остер.

      Кочові орди їх витіснили з південних земель. Севреки відступили до річок: Сейму, Язучої, Торговиці, Ромен, Липки, Конотопки. Біля Конотопки на плоскогір’ї могло бути спочатку стійбище мисливців, яке можна віднести до VІІ-ІХ століть. З появою торгового шляху по річці Язучій з’явлються поселенці, зв’язані з торгівлею. Це могли бути: лісоруби, майстри-човнярі, веслярі, бортники, купці.

      У часи Київської Руси ІХ-ХІІІ століть княжа вітка «Ольговичів» займала город Чернігів і прилеглі землі Сіверщини. Брати Святославичі поставили городища, на Десні – Новород, а на Сеймі – Путивль, Рильськ, Курськ. Землі по-над Язучою і Торговицею