Гроші. Ч 1. Сизий світанок. Нестор Коваль

у того на обличчі, наче за протоколом так і було записано: вінок нападає на Хазяїна. Ввечері, після закінчення офіційної частини, уже в Міжріччі, в Хонці, на улюбленому дивані, він попросив Ганю показати йому відеозапис. Продивившись кілька разів, остаточно переконався, що вінок наче хтось навмисне смикнув за мотузку, іншого пояснення він не знаходив. Ну не буває так у житті, щоб на президента країни так нападав вінок! Ганя, звісно, посміялася: «Вітер! То просто подув надзвичайно сильний вітер!» – але на той час його вже мало хвилювала думка цієї жінки – її вплив на прийняття ним рішень якщо не минув остаточно, то скотився до критичного рівня. У найближчі дні він вчинив внутрішнє розслідування, есбеушники сотні разів переглядали відео, опитували присутніх, але зрозуміти і пояснити природу нападу вінка ніхто так і не зміг. Все закінчилося тим, що Хазяїн дав у морду якомусь полковнику з «контори». Тим і випустив пар, як завжди, коли справа не виладновувалася, як слід.

      Але не всім навіть він міг дати в морду, таке от складне життя. Досі паморочилося в голові і хотілося щось розламати, коли згадував про свій день народження. Там, у Криму, на Форосі, зібралися найближчі люди. Як завжди, дарували дорогі подарунки, говорили улесливі слова. Хазяїн встав, взяв слово, подякував присутнім, а потім перейшов до суті:

      – Ми зробили дуже багато, у нас все є. Ми рухаємося вперед, але вже не так швидко, як колись. Думаю, настав час нам подумати над тим, щоб звільнити дорогу нашим дітям! Вони молоді, хай керують! – Він виразно обвів поглядом святковий стіл. Реакція гостей його збентежила. Тут зібралися люди розумні і заможні, багато хто з них пройшов не менше, а може, і значно більше в житті, ніж він. Всі вони складали певну систему в його оточенні, а деякі – і свою власну, незалежну, яку вибудовували десятиріччями. Вочевидь, вони не були готові зараз до таких змін, він поспішив. Але ж правду говорять, що коли мова заходить про дітей, навіть наймудріші люди втрачають голови?

      – Діти ще молоді, – раптом він почув голос Ранета. – Хай ще заслужать право чимось керувати!

      У залі стало тихо – назрівав конфлікт. Хазяїн гарячково думав, що відповісти, адже Ранет був незалежною людиною, мав свої стосунки з кураторами і крадіями в законі, мав величезні статки, але найголовніше – був дуже розумним і дуже обережним. І якщо він сказав таке вголос, прямо протиставив себе Хазяїну, значить, на то була якась змова, значить, його рухи по просуванню сина і створенню «сім’ї» з єдиним центром управління по відмиванню грошей стали предметом серйозних обговорень в усіх колах. Можливо, вони навіть щось задумали, щоб протистояти невпинному натиску «сім’ї». Але що? Це він з’ясує згодом, а зараз потрібно щось відповідати – так, щоб не впасти в очах присутніх і не образити Ранета.

      – Ранете! – усміхнувся Хазяїн. – Всім відомо, як ти виховуєш своїх дітей: ти навіть сина не віддав в академію «Шахтаря», щоб той не втратив відчуття реальності і щоб не виникало бажання у тренерів якось полестити тобі і поставити