Максимум успішності. Стратегії і навички для розкриття прихованого потенціалу. Брайан Трейсі

книжка. Вона підсумовує найкращі відкриття у сфері особистих досягнень, в одному виданні, вільному від професійного жаргону й труднощів, і підготовленому для практичного втілення. Ця система дає вам комбінацію, здатну відімкнути замки майже в усіх царинах життя.

      Я знаю, що ці ідеї працюють з двох причин. Насамперед я перевіряв їх і переконувався в їхній правильності, випробовуючи все та помиляючись протягом багатьох років. По-друге, я навчив цієї системи понад мільйон осіб і вона виявилася дієздатною для кожної людини, що втілила ці ідеї в життя.

      Одні люди вивчають юриспруденцію, інші – інженерну справу. Дехто читає новини спорту й стає знавцем у футболі, бейсболі або ж баскетболі. Інші присвячують чимало часу вивченню кулінарії, історії, філателії, комп’ютерів або тисяч інших тем. Я ж вивчав успіх у всьому його розмаїтті.

      Я змалку хотів знати, чому одні люди успішніші за інших. Мене спантеличував навколишній дисбаланс у розподілі багатства, щастя та впливу. Щось глибоко в мені підказувало, що ця очевидна нерівність мусить мати причини, і я заповзявся їх відшукати.

      Я народився в убогій родині й мені це не подобалося. Мій батько не завжди мав роботу, і в нас ніколи не було грошей на щось, крім речей першої необхідності. У перші десять років свого життя я переважно вбирався в одяг, отриманий від благодійних організацій «Добра воля» і «Св. Вінсент де Поль».

      Доростаючи, я мав поведінкові проблеми. Я завжди потрапляв у якісь тарапати, злий на життя і готовий завдати йому удару у відповідь, не розуміючи причин своїх нещасть. Кілька разів мене тимчасово відсторонювали й двічі відраховували зі школи. Мене залишали після занять частіше, ніж будь-яку іншу дитину в будь-якій школі з тих, які я відвідував із сьомого по дванадцятий клас.

      Я не отримав випускний атестат, «заваливши» шість із семи предметів у випускному класі. Моя перша справжня робота полягала в митті посуду на кухні маленького готелю. Пізніше я змінював тимчасові роботи одну за одною, мешкав у пансіонах, маленьких готельчиках або однокімнатних квартирах, а іноді спав у автомобілі або ж на землі поруч з ним.

      Я працював на тартаках, складаючи колоди, і в бригадах лісорубів, спилюючи гілки ланцюговою пилкою. Якийсь час я копав криниці. Я працював на будовах і на фабричних лініях складання. Коли мені виповнився двадцять один рік, я дістав місце юнги на норвезькому фрахтувальнику й вирушив на ньому подивитися світ. Наступні кілька років я мандрував, поки в мене не скінчилися гроші, а потім працював, поки знову не зміг дозволити собі подорожувати.

      Коли мені виповнилося двадцять три, я усе ще працював сезонним працівником на фермі вдень, а вночі спав на сіні у фермерському сараї. Коли ж більше не міг знайти тимчасових підробітків, я взявся до торгівлі, працюючи за комісійні та отримуючи щоденний заробіток, отож я міг купувати їжу й поденно платити за винайману кімнату.

      Здобуваючи свій ранній досвід, який багато