Не озирайся і мовчи. Макс Кідрук

вздовж даху та приймають воду під час зливи.

      Дід відклеїв скотч, який фіксував край обрізаної пляшки, й злив воду в тазик.

      – Цю ринву поставимо на рогачі, – сказав він. Марк якраз закінчив кріпити гілки в підсвічниках і подав їх дідові. Арсен поклав на V-подібні розгалуження одну з ринв. – Обмотуй її скотчем. – Він почекав, доки онук закріпить ринву клейкою стрічкою, після чого підсунув усю конструкцію до штатива з прикрученою дротом пляшкою. – Ринву розташуємо скраю від штативної головки, так щоби пляшка, коли відклеїться скотч, упала просто на її край.

      – Це щоб відвести воду, – чи то спитав, чи то ствердив хлопець.

      – Так, щоб відвести воду.

      Арсен перевірив, як падатиме обрізана пляшка, знову надав їй вертикального положення, зафіксував смужками скотчу та налив у неї води. Насамкінець перемістив тазик із-під штативної головки до зовнішнього краю ринви, якою мала стікати вода.

      – Ну все, ми готові до тестової прогонки, – потер руки Арсен.

      Він підчепив ножицями смужки скотчу, що втримували пляшку. Негучно рипнувши, скотч відклеївся, обрізана пляшка впала на край похилої ринви, і за півтори секунди вся вода збігла ринвою до тазика.

      – Прекрасно! – задоволено крекнув Арсен.

      Марк із цікавістю розглядав конструкцію.

      – О’кей… – невпевнено зронив він. Хлопець поки що не схоплював суті експерименту.

      – Бери штатив, я візьму відра. Понесли все до ліфта. Зараз усе зрозумієш.

      За другим разом вони перенесли на коридор свого поверху конструкцію з похилою ринвою, третє відро та решту інструментів. Арсен викликав ліфт.

      – Дивися, – сказав дід, коли кабіна піднялася на восьмий поверх і двері роз’їхалися. – Спочатку визначимо, скільки треба ваги, щоби двері не зачинялися.

      Старий моряк зайшов до кабіни зі штативом. Поставив його біля задньої стіни так, щоби місце на штативній головці із прикріпленим скотчем було спрямоване до виходу. Прокрутив зрізану пляшку, заново зафіксував її край скотчем, а тоді озирнувся на онука.

      – Подай рогачі.

      Марк простягнув дідові хистку конструкцію з ринвою, яку той розташував посеред ліфта. Верхній край ринви опинився біля триноги, в тому місці, куди мала впасти обрізана пляшка, коли відклеїться скотч, а нижній практично доходив до краю кабіни.

      – Злий воду з тазика у відро й тягни всі відра сюди. – Дід показав на вільне місце з боків ринви.

      Вони перенесли відра всередину кабіни. Два поставили ліворуч від ринви, ще одне – праворуч, ближче до триноги. Черпаючи воду мензуркою, Арсен наповнив прив’язану під штативною головкою пластикову пляшку. Переконавшись, що скотч утримує пляшку від перевертання, дід вийшов з ліфта. У збудованому ще за Союзу панельному будинкові, в якому старий моряк жив із Бібі до її смерті та до переїзду із сином до нової квартири, ліфт сповіщав про спрацювання «вагових» датчиків глухим клацанням. Зайшов до кабіни – «клац», вийшов – знову «клац». Оскільки ліфт у багатоповерхівці на Квітки-Основ’яненка