Зелена миля. Стівен Кінг

ось що він сказав. – Я пробував усе повернути, але було запізно.

      3

      – Ти собі нажив проблем із Персі, – зауважив Гаррі, коли ми йшли коридором до мого кабінету. Дін Стентон, мій ніби як другий заступник (насправді в нас таких посад не було, хоча Персі, коли б його воля, вмить би це виправив), сидів за моїм письмовим столом і робив те, до чого в мене ніколи не доходили руки, – вписував нові дані в справи. Коли ми зайшли, він ледь глянув на нас, тільки поправив кінчиком великого пальця окуляри на носі та знову з головою поринув у паперову роботу.

      – У мене з цим дятлом проблеми ще з того самого дня, як він тут з’явився, – сторожко відповів я, відтягуючи штани від паху й кривлячись. – Ти чув, що він кричав, коли вів коридором того здоровила?

      – Як же не чути, – мовив Гаррі. – Я ж там був.

      – Я в нужнику сидів і дуже добре чув. – Дін підтягнув до себе аркуш паперу, подивився крізь нього на світло, що й мені стало видно кружальце від кави поряд із надрукованим текстом, і вкинув його в кошик для сміття. – «Мрець іде». Десь, видно, вичитав у тій своїй макулатурі, без якої жити не може.

      Швидше за все, так. Персі Ветмор обожнював читати «Арґосі», «Стеґ» і «Чоловічі пригоди»[12]. Там у кожному номері, здавалося, друкували оповідку про в’язницю, і Персі, наче дослідник, що провадить наукову роботу, жадібно поглинав їх усі. Враження складалося таке, що він шукає вказівок, як діяти на роботі, й думає, що інформація про це міститься в тих журналах. Він прийшов до нас працювати одразу по тому, як ми вколошкали Ентоні Рея, убивцю з томагавком, і ще жодного разу не брав участі у справжній страті, хоча за однією вже спостерігав крізь віконце щитової.

      – У нього є знайомства, – сказав Гаррі. – Зв’язки. З тебе спитають за те, що відпровадив його з блока, а ще більше спитають, бо маєш нахабство розраховувати, що він тобі робитиме якусь справжню роботу.

      – Я на це не розраховую, – відказав я. І то була правда… хоча надії в мене жевріли. Білл Додж був не з тих, хто дозволяє чоловікам стояти й витріщатися на те, як інші гнуть спини. – Мене поки що більше цікавить наше здоровило. Чекати нам від нього неприємностей чи ні?

      Гаррі рішуче хитнув головою.

      – У суді, там, в окрузі Трапінґус, він був тихий і покірний, мов те ягня, – озвався Дін. Знявши маленькі окуляри без оправи, він узявся протирати їх об жилет. – На ньому, звісно, було більше ланцюгів, ніж Скрудж побачив на привиді Марлі, але він міг усім такого дикунса показати, якби захтів. Так, це каламбур.

      – Зрозумів, – сказав я. Хоча насправді не зрозумів. Просто терпіти не міг, коли Дін Стентон брав наді мною гору.

      – Ох і здоровий же ж бугай, правда? – спитав Дін.

      – Еге, – погодився я. – Монстрячо здоровенний.

      – Доведеться Старого Іскруна поставити в режим «Суперпічка», щоб його сраку засмажити.

      – Ти за Іскруна не переживай, – неуважно сказав я. – Він великих робить малими.

      Дін стиснув кінчиками пальців боки носа, де проступили дві сердиті червоні

12

«Argosy», «Stag», «Men’s Adventure» – американські журнали, що належать до категорії жовтої преси.