Трояндова площа. Ема Ільм

повсюди носять з собою завзяті курці сигар, ніде не виявив:

      – Так, це було б доречно, я без своєї гільйотини.

      – Сьогодні славна днинка, чи не правда? – запитав хлопець, акуратно зрізавши запечатаний кінчик сигари. – Ви ж чули, мабуть, «Море Патріка» сьогодні грає?

      – Спасибі, – Гарцасі узяв сигару до рота, а Данця прикурив її газовою запальничкою, вийнявши останню вже без офіціозу, наче вони з лікарем давно були приятелями, з кишень власних брюк.

      – Ні, чую вперше! А де саме? Чудова новина!

      Гурт «Море Патріка» набирав обертів шаленої популярності навіть серед молоді, сам же Гарцасі не втомлювався муркотати собі під ніс старенькі хіти рок-музикантів, написаних ще задовго до його першої стипендії.

      – Про це гуде все місто!

      – Серйозно? Щось запрацювався я зовсім…

      – Так, вони дають безкоштовний концерт на Трояндовій площі. Уявіть собі? – радісно повідомив Данця. – Величезна Трояндова площа, місце страт та катувань!.. Непогано, правда?!

      – Правда, – погодився Гарцасі, з насолодою потягуючи ароматний дим сигари та роблячи свій перший блаженний ковток кави. – Символічно… Цікаво, хто дозволив?

      – Подейкують, що то сам Фрок Гутен, він великий фанат гурту. Уявіть собі? Хто б міг таке подумати!