Щира шахрайка. Емілі Локгарт

вигинами, наче її намалювали для коміксу, особливо ноги. Прес був міцним: під шаром жиру розташувалися тверді черевні м’язи. Їй подобалось їсти м’ясні, солоні, шоколадні й жирні страви.

      Джул була переконана, що чим більше ти впріваєш під час тренування, тим менше спливаєш кров’ю під час битви.

      Вона була впевнена: щоб запобігти розбитому серцю, найкраще – це вдати, ніби в тебе його немає.

      Дівчина знала, що те, як ти говориш, часто є важливішим за те, що саме ти кажеш.

      Вона також вірила у бойовики, силові тренування, силу макіяжу, запам’ятовування, рівні права та ідею того, що відео на Ютубі можуть навчити тебе безлічі речей, яких не викладають у коледжі.

      Якщо Джул вам довіряє, то розповість, що протягом року навчалась у Стенфордському університеті за стипендіальною програмою з легкої атлетики.

      – Мене взяли, – розповідає вона людям, які їй подобаються. – Стенфорд – це Номер Один. Школа сплатила за навчання, підручники і таке інше.

      Що сталося?

      Джул може знизати плечима.

      – Я хотіла вивчати літературу вікторіанської епохи та соціологію, але головний тренер був збоченцем, – скаже вона. – Мацав усіх дівчат. Коли він наблизився до мене, я вдарила його по чому годиться та розповіла усім, хто міг слухати. Викладачам, студентам, «Стенфорд Дейлі». Я намагалася докричатись аж до самісінької верхівки цієї довбаної вежі зі слонової кістки[2], але ж ви знаєте, що трапляється зі спортсменами, які обмовляють своїх тренерів.

      Вона сплете пальці й понурить погляд.

      – Інші дівчата по команді заперечували, – додасть Джул. – Вони сказали, що я брешу, а той збоченець ніколи нікого не чіпав. Вони не хотіли, щоб про це дізналися їхні батьки, і ще вони боялися втратити свої стипендії. Ось як скінчилася ця історія. Тренер зберіг собі роботу. Я пішла з команди. Це означало, що мені не надали фінансової допомоги[3]. Ось таким чином зі студента-відмінника перетворюєшся на виключену недоучку.

      Після тренажерної зали Джул пропливла милю в басейні «Playa Grande» та проводила решту ранку, як вона це часто робила, сидячи у вітальні бізнес-класу, дивлячись відео з вивчення іспанської мови. Вона досі зосталась у купальнику, але взута у кросівки для бігу кольору морської хвилі. Із макіяжу – яскраво-рожевий блиск та трішки сріблястої підводки. Купальник мав колір криці, злитий, із кільцем на грудях та глибоким вирізом. Вигляд дівчина мала наче з Усесвіту Marvel[4].

      У вітальні працював кондиціонер. Нікого більше тут не було. Джул розслабилася, вдягла навушники та посьорбувала дієтичну колу.

      Після двох годин іспанської, з’ївши «Снікерс» на ланч, вона переглядала музичні кліпи. Вона танцювала від кофеїнового збудження, співаючи у порожній вітальні до ряду крісел, що оберталися. Життя сьогодні було до біса блискуче. Їй сподобалася та сумна жінка, яка втекла від свого хворого батька, жінка з цікавим шрамом та несподіваним смаком у виборі книжок.

      Вони переможуть у вікторині.

      Джул випила ще одну дієтичну колу. Вона перевірила свій макіяж та побачила власне

2

У США уявлення про «вежу зі слонової кістки» пов’язане з критикою університетів (особливо тих, що входять до «Ліги плюща») та академічної еліти в цілому за зневажливе ставлення до «профанів», снобізм і замкнутість.

3

Гроші, які надали чи позичили в університеті або коледжі студенту, який не в змозі оплатити повну вартість своєї освіти.

4

Вигаданий усесвіт, у якому відбуваються коміксні історії, які видає компанія Marvel Comics.