Тарас Шевченко: сто днів кохання. Валентин Чемерис

озеро обійшлось у 22 тис. срібних карбованців. Як зазначає Ю. Толкач у своїй збірці «Історія Яготина»: «куплена Розумовським садиба мала лише невеликий будиночок та 29 десятин присадибної землі. Поступово гетьман прикупив сусідні садиби та землі, про що залишилися перекази та записи, збереглися навіть прізвища колишніх власників, ціни. Так, частину маєтку слободи Лизогубівки К. Розумовський виміняв у полковника Лизогуба «за англійського кровного жеребця». А село Кулябівку його дружина (уроджена Наришкіна) «витанцювала» у полковника Куляби. Звісно, не просто витанцювала, а своїм чудовим хистом до танців змусила «Кулябку», який мав до графині неабиякі симпатії, продати село. Розширивши земельні володіння, Розумовський почав розбудовувати маєток…»

      Взагалі, останній гетьман України – особа не тільки відома з історії, а й легендарна. Можливо, завдяки саме йому, Кирилу Розумовському, Яготин згодом стане містечком історичним.

      Із розповіді князя Долгорукого про батуринську Воскресенську церкву, де поховано останнього гетьмана України, дізнаємося:

      «Он умер по-философски и сам назначил место своего погребения. За несколько месяцев перед кончиной он поручил англичанину вырыть себе в церкви могилу… Он спросил иностранца: «Зробив мені хату?». Граф любил весьма наречие своей родины, – додає далі крізь зуби князь Долгоруков. – Узнавши, что яма готова, сам ее осмотрел и одобрил. Не всякий вельможа так равнодушно опустится в землю» («Кіевская старина», № 4 за 1893 р.).

      Помер Кирило Григорович Розумовський у 1803 році, не доживши п’яти років до народження своєї онуки Варвари. Після смерті гетьмана Яготин, як і всі інші земельні володіння небіжчика, дістався його синові Олексію Кириловичу Розумовському, відомому дипломату. Очолюючи міністерство народної освіти, він сприяв збільшенню в Україні початкових шкіл, але в питанні викладання проводив (будучи геть зросійщеним) реакційний курс, заборонив приймати до гімназії дітей кріпаків і, що зовсім жахливо, – син же ж українського гетьмана! – сприяв русифікації своєї поневоленої батьківщини – цим завжди була сильна і є сильною імперська – самодержавна, червона і нині мовби ж демократична – матушка Росія!

      Олексій Розумовський перебудував яготинську садибу, насадив величезний парк, побудував літні флігелі та господарчі будівлі. Один з мандрівників у 1823 р. писав: «Самое расположение княжеского дома с флигелями и садом есть игра прихотливой фантазии архитектора. Дом отделяется от озера цветником и стоит против острова, покрытого густым лесом, – фасад маєтку був до Супою. – Флигели, состоящие из отдельных домов, выдаются уступами на зеленую площадь двора, от них проведены через сад аллеи, направленные к тому же острову, как к центру и основанию всей перспективы».

      Для створення парку запрошували як іноземців, так і місцевих майстрів. За два роки до смерті (граф помер у Почепі 1822 р.) Олексій Розумовський подарував яготинський палац своїй дочці Варварі, яка вийшла заміж за князя Миколу Григоровича