Бог дає таланти всім. 50 уроків, щоб знайти себе та справу всього життя. Регіна Бретт

таку помилку – і для мене це закінчилося прибиранням жіночого туалету. Як тверді «відходи» можуть опинитися на стіні – на стіні! – і досі залишається для мене загадкою. Моїм завданням було їх зішкребти. Того дня від мене тхнуло відбілювачем.

      Того вечора я була присутня на загальних зборах персоналу. Вони були схожі на захід, що мав на меті зміцнити дух та підвищити рівень ентузіазму, – скрізь повітряні кульки, прикраси з гофрованого паперу, їжа (страви, звісно, були з «Макдональдсу»). То була можливість звернути увагу на проблеми (наприклад, на те, що відвідувачі «Макдрайву» не отримують спецій у достатній кількості), виграти призи за участь у вікторині (Скільки важить порція морозива в «Макдональдсі»? – П’ять унцій) та отримати відповіді на складні запитання на кшталт «Що робити, коли відвідувач хоче отримати 18 упаковок крутонів до свого салату?» Нам нагадали, що, працюючи з їжею, треба використовувати щипці та рукавички, а не пальці. Також обговорили скарги, що їх відвідувачі писали на картках: 95 % клієнтів зауважили, що в туалетах дуже брудно. (Мабуть, ці картки заповнили ще до того, як я навела там лад.)

      Наступний день у «Майкі Ді» був м’ясним. І мене, вегетаріанку, поставили на гриль. Цілісінький ранок я витріщалася на сосиски й бекон, які невпинно шкварчали. Потім я взялася до приготування мафінів, але постійно забувала діставати їх із духовки, коли дзеленькав сигнал. У кухні було стільки таймерів, дзижчалок та дзвіночків, що коли вони починали дзеленчати, я не могла зрозуміти, до якого пристрою треба бігти. Усе це нагадувало науково-популярний фільм, у якому кожні десять секунд може статися катастрофа.

      Сара – «королева грилю» – показала мені, як прискорити процес. Вона одночасно підхоплювала по чотири сосиски, притримуючи їх пальцями, щоб вони не впали на підлогу. Її руки від кінчиків пальців до ліктів були вкриті опіками від жиру, що бризкав навсібіч. Вона відкривала заклад о четвертій ранку і йшла додому о першій. Жінці було 37, і вона почала працювати в «Макдональдсі» ще підлітком. Сара мріяла про власний ресторан і обожнювала працювати на грилі.

      – Це важко. Робота нон-стоп. Це або зламає тебе, або зміцнить твій дух, – казала вона.

      Під час ланчу я збирала бургери, «бігмаки», чвертьфунтові та потрійні чизбургери. Я гадала, що чизбургер називають «потрійним», бо в ньому три шматки сиру. Кому спаде на думку їсти бургер із трьома котлетами?

      Починаючи з 11:30 і до першої ми просто зашивалися. Люди робили спеціальні замовлення на десятки бургерів. Ми мали користуватися спеціальними щипцями для м’яса, але це значно уповільнює процес. Я спробувала працювати в пластикових рукавичках, але пальці злипалися. Тому почала робити все голими руками й одразу обпекла кінчики пальців.

      Наступного дня мене поставили коло віконця «Макдрайву», де водії забирали свої замовлення. Усе, що я мала робити, – це видавати пакунки з віконця. Чи може бути щось легше? Однак ніхто не попередив мене про «мовний бар’єр». На екрані комп’ютера наді мною з’являлися незрозумілі