Подвійний капкан (збірник). Андрій Кокотюха

поїхати кудись у справах – вони вже по вуха в цьому самому… Ану ще раз про тих демонів. Як їх – Боб, Ромео, Джульєтта?

      – Яка Джульєтта, старий! – розорявся на тому боці Денис. – Тут обклали не дрібно!

      – Давай, кажу, про тих бобів-шмобів ще раз! – повторив Максим, а коли Денис повторив, клацнув пальцями: – Слухайте, це ж навіть не вища математика, а задачка зі шкільного підручника! Живіть спокійно до неділі. Тоді зробите ось так…

      12. Просте рішення

      Оксана взялася виконувати частину Максимових указівок сама.

      Правда, Черненко чесно намагався усунути дівчину від активних дій, та вона вперто наполягла на своєму, і таки виявилася права. З Денисом мама Костика Жабинського, сто пудів, не захотіла б говорити так, як їм треба. Оксана ж змогла її переконати вчинити саме так, як вона просить.

      У призначений день і час Денис Черненко стояв у парку, саме там, де їх два дні тому перестріли ті, кого він охрестив демонами. Місце, виявляється, було дуже зручним – у цій частині парку густо розрослися кущі й дерева, і воно віддалено нагадувало ділянку справжнього лісу. Чекати довго не довелося – трійця вимагателів прийшла, як і обіцяла: напередодні Ромео подзвонив Денисові додому, нагадавши про борг і заодно давши зрозуміти, що від них не сховаєшся. Хоча дізнатися номер телефону, знаючи адресу, може через довідкову службу навіть молодший школяр.

      – Здоров, людина-кажан, – Боб простягнув Денисові руку долонею догори.

      Той подумав… і ляснув по ній своєю долонею. Але коли так само зробив Ромео, Черненко демонстративно заховав руки в кишені джинсів.

      – Ич, який, – скривився Ромео. – Давай, давай, бурій… Ведмежа буре, блін…

      – Як я розумію, ти приніс, – почав Боб.

      – Що приніс? – занадто голосно поцікавився Денис.

      – Як – що? Двісті зелених.

      – Чому я мусив тобі їх принести? – Черненко говорив так само голосно, на що Боб і його компанія не звертали уваги.

      – З дуба впав? – здивовано запитав ватажок. – Бо ти нам їх винен, придурку!

      – А чого це я вам їх винен?

      – Бо нам винен Костик Жаба! – Ромео помітно втрачав терпець. – Для чого ти все це завів?

      – Жаба – це Жабинський? – уточнив Денис. – Чому ж він винен, а я – віддавай?

      – Бо він сказав нам, що ніс нам борг, а ти забрав у нього бабки, козел! Він дурня вмикає, Боб! – ревнув Ромео. – Так я його зараз так вимкну…

      – Ану, стояти! – почулося раптом з-за кущів.

      І перед очима трійці вимагателів з-за дерева, просто крізь кущі, тремтячи від праведного гніву, виступила розлюченою фурією Жабинська. Оксана умовила її прийти раніше, стати там, у сховку, і послухати, про що Денис говоритиме з трьома старшими хлопцями. Жінка зробила висновок: дитячий садок, та після наполегливих умовлянь Оксани погодилася.

      Про що зараз явно не шкодувала.

      – Хто вам винен двісті доларів? – суворо запитала жінка.

      – А ви, тьотю…

      – Це мама