Подвійний капкан (збірник). Андрій Кокотюха

лише кілька десятків. Поки йшли, Катя встигла прочитати Біланові невеличку лекцію.

      – Думаю, ти без мене знаєш, що Одеса колись, дуже-дуже давно, насправді була морським дном. Потім море відступило до його теперішніх меж, і на березі залишилося дуже багато ракушняку. З цього каменю, власне, побудована вся стара Одеса. Двісті років тому ракушняк для будівництва брали неорганізовано і хто скільки хотів. Так утворилися перші каменоломні, які з роками перетворилися на величезні підземні ходи. Зараз ми йдемо просто над одним із них.

      Максим мимоволі глянув собі під ноги і навіть зупинився.

      – Чого ти? – насмішкувато запитала Катя. – Не бійся, не провалишся. Одеські підземелля унікальні – тягнуться до трьох тисяч кілометрів. І, щоб ти знав, до кінця не досліджені. Звичайно, найвідомішими вважаються катакомби на околицях, з яких контрабандисти й бандити могли вийти просто до моря – там на них уже чекали найняті заздалегідь човни, баркаси, грецькі фелуки.[7] Але ті, хто добре знав Одесу, могли пробратися до цих катакомб з будь-якої частини міста. Є будинки, з підвалів яких були прокладені спеціальні ходи до підземних лабіринтів. Зараз ми йдемо до однієї з таки мін.

      – Мін? – Білан знову зупинився. – Вони що, заміновані?

      – Щоб я так жила! – вигукнула Катя і дзвінко зареготала. – Ви, київські розумники, справді далі свого носа не бачите! Міна – це не вибухівка, ясно? Так називаються в Одесі ці ходи. Вони спеціально виводилися з підвалів під місто для сполучення з основними ходами. Давно хотіла перевірити одну таку міну, ось тільки компанії не було.

      – Самій страшно? – підколов Максим.

      – Нудно. Коли тебе ніхто не бачить – нудно, – відповіла Катя.

      – Все з тобою ясно. Показуха звичайна. Є така не заразна, але шкідлива хвороба, – зробив висновок Максим, після чого його супутниця надовго замовкла.

      Підійшовши до кінцевої мети подорожі, старого одеського п’ятиповерхового будинку, Катя для чогось глянула на всі боки, перш ніж потягнула на себе двері парадного. Максим теж мимоволі зробив те саме, хоча і вважав таку поведінку повною дурнею. Потім вони ступили в темне парадне, просякнуте стійким порохнявим запахом. Просто перед ними вниз спускалися сходинки, Білан машинально нарахував вісім.

      Катя витягнула з кишені курточки завбачливо прихоплений ліхтарик, натягнула на голову каптур від куртки, і тільки тепер Максим зрозумів правильність вибору нею одягу. Лізти під землю, коли в тебе на голові лише бейсболка, було верхом легковажності. Але нічого не поробиш: іншого головного убору в нього все одно не було.

      Спустившись униз, дівчина посвітила на оббиті іржавим залізом підвальні двері, провела рукою по ручці, потягнула її на себе. В якийсь момент Білан захотів, щоб двері виявилися зачиненими. Та вони зі скрипом піддалися і прочинилися, відкривши шлях у темну та вогку порожнечу.

      – Відчинено, – тихо промовив він.

      – Ага, – погодилася Катя. – Це, між іншим, унікальний випадок. Зазвичай

7

 Фелука – невеличке трищоглове торгове судно, через свою маневреність часто використовувалося розбійниками і злочинцями Чорного та Середземного морів.