Зоряні миті людства. Новели (збірник). Стефан Цвейг

суворого губернатора! Але й кредитори не втрачали пильності. Збагнувши, що їхні найбільші боржники збираються навіки попрощатися з ними, вони рушили до губернатора, просячи, щоб він нікого не пускав без свого особистого дозволу. Губернатор задовольнив їхнє прохання. Запровадили пильний нагляд, корабель Енсісо мав стояти за межами гавані, й губернаторські човни патрулювали, не даючи прокрастися на борт жодному непроханому. Всі desperados, які менше боялися смерті, ніж чесної праці та ув’язнення за борги, з незмірною гіркотою придивлялись, як корабель Енсісо без них напинає всі вітрила, пливучи назустріч пригодам.

      З туго напнутими вітрилами корабель Енсісо відплив з Еспаньйоли до американського суходолу, невдовзі обриси острова розчинились у синьому обрії. Плавання було спокійне, і попервах не помічали нічого особливого, хіба тільки те, що величезний собацюра з незмірною силою – він був сином славетного пса Бесерікко і сам став славетним під назвою Леонсіко – неспокійно бігав по палубі і до всього пильно принюхувався. Ніхто не знав, кому належала та могутня тварина і як вона опинилася на борту. Зрештою впало в очі ще й те, що пес не відходить від надто вже великого ящика з провіантом, доставленого на борт останнього дня. Але ж дивіться, той ящик відкрився сам собою, і з нього вибрався в повному обладунку, з мечем, щитом та в шоломі, немов Сантьяґо, святий покровитель Іспанії, десь тридцятип’ятирічний чоловік. То був Васко Нуньєс де Бальбоа, що дав отак перший доказ своєї дивовижної відваги та винахідливості. Народившись у шляхетній родині в Хересі-де-лос-Кабальєрос, він поплив у Новий Світ із Родріґо де Бастідасом як простий солдат, і зрештою їхній корабель після численних блукань таки прибило до берега Еспаньйоли. Губернатор марно намагався перетворити Нуньєса де Бальбоа в доброго колоніста: за кілька місяців він кинув напризволяще виділений йому шмат землі і заліз у такі борги, що не знав, як урятуватися від своїх кредиторів. Та, якщо інші боржники, зціпивши кулаки, поглядали з берега на губернаторські човни, які не давали їм змоги втекти на корабель Енсісо, Нуньєс де Бальбоа відважно обминув кордон, який виставив Дієґо Колумб, і заховався в порожній ящик від провіанту, наказавши своїм поплічникам занести його на борт, де серед метушні під час відплиття ніхто не помітив зухвалих хитрощів. Тільки тоді, коли корабель був так далеко від берега, що через пасажира без квитка ніхто б не повертався назад, Бальбоа вийшов зі свого сховку. Тепер він тут.

      Bachillerato Енсісо був правник і, як і більшість учених юристів, не мав чуття до романтики. Як алькальд, тобто начальник поліції нової колонії, він не хотів терпіти того непевного чоловіка, що плив задарма на його кораблі. Тому категорично заявив Нуньєсу де Бальбоа, що й не думає брати його з собою, а висадить на наступному острові, повз який вони пропливатимуть, – байдуже, населений чи ні.

      Але до такого не дійшло. Поки корабель ще тримав курс на Castilia del Oro, йому назустріч трапився корабель – тієї пори то було диво,