Сестра Керрі. Теодор Драйзер

стиснув її ручку. Вона спробувала звільнитись. Він стиснув міцніше, і вона більше не пручалась. Тоді він всунув зелені банкноти в її долоньку і на її заперечливий жест прошепотів:

      – Не хвилюйтесь, я вам їх лише позичаю…

      Він таки примусив її взяти гроші. Тепер вона відчувала, що якийсь дивний зв’язок єднає її з ним. Вийшли на вулицю, і він провів її далеко на південь, до Полк-стріт.

      – Вам таки не хочеться іти до ваших родичів? – спитав він, ніби між іншим.

      Керрі почула, але пропустила повз вуха.

      – Знаєте що? Приходьте сюди завтра зранку! І ми з вами підемо на денну виставу. Гаразд?

      Керрі спершу відмовлялась, але нарешті погодилася.

      – А у вільний час купіть собі, що треба – гарненькі черевички і жакет.

      Вона й не уявляла собі, які складні думки хвилюватимуть її по його відході. Поки він був тут, її не полишав бадьорий, безтурботний настрій.

      – І не сушіть собі голову, як жити далі зі своїми родичами, – сказав він підбадьорливо. – Я вам допоможу.

      Керрі попрощалася з ним, почуваючись так, ніби якась велика, дужа рука простяглася до неї, щоб скинути тягар клопотів з її плечей. У неї тепер були гроші – аж дві м’які зелені десятидоларові банкноти!

      Розділ VII

      Земне вабить. Краса говорить сама за себе

      Справжнього значення грошей і досі ще ніхто до ладу не роз’яснив і не збагнув. Коли кожен усвідомить, що основне призначення грошей – це оцінювати по заслузі і виплачувати за чесно витрачену працю, а не перетворюватися на грабіжницький привілей, – тоді купа соціальних, релігійних і політичних проблем назавжди відійдуть у минуле. Щодо Керрі, то для неї значення грошей було таке ж, як і для більшості. Формулювання: «Гроші, це те, що є в інших, і мені теж треба мати» – якнайкраще передає те, що вона думала. І ось тепер вона тримала в руці дві м’які зелені десятидоларові банкноти. І почувала себе куди краще! Ці папірці таїли в собі якусь магнетичну силу. Людина її рівня була б щаслива, навіть опинившись на безлюдному острові з великою торбою грошей. І тільки неминучі злигодні та голодування навели б її на думку, що часом гроші нічого не варті. Але і тоді вона не збагнула б їх умовної цінності. Вона б лише пошкодувала, що, маючи в руках таку суму, позбавлена можливості скористатися з цього.

      Після зустрічі з Друе бідна дівчина не чула під собою ніг від хвилювання. Вона трошки соромилася думки, що не знайшла в собі сил відмовитись. Але ж потреба в грошах була така пекуча! Тож як було не радіти? Тепер вона купить гарненький новий жакет! А ще – чепурні черевики з ґудзиками. І панчохи, і спідницю, і ще, ще… Знову, як і тоді, коли вона підраховувала свій майбутній заробіток, Керрі, в полоні нестримних бажань, значно переоцінила купівельну спроможність отих грошей.

      Зате у неї склалося зовсім інше уявлення про Друе. Який він хороший, добрий, щирий. В ньому не відчувалось нічого лихого. Він позичив їй грошей, бо в нього добре серце, він розумів, що вона їх потребує! Певна річ, він не дав би такої суми бідному юнакові. Але не треба забувати, що бідний хлопець, цілком природно, не міг би так зворушити його, як молода дівчина.