По той бік раю. Френсис Скотт Кэй Фицджеральд

нагору. Як почуваєтесь, Еморі?

      Еморі дивився на Майру і чекав катастрофи, але нічого не відбулось. Лють зійшла з її обличчя, рум’янець зник, Майрин голос був спокійний, як літнє озеро.

      – Ой, ми пізно виїхали, мамо, і я подумала, що…

      Він почув дзвінкий сміх десь ізнизу, солодкавий запах гарячого шоколаду і тістечок. Він мовчки потупляв униз за матір’ю і донькою. Звуки грамофона змішувались із щебетанням компанії і співом, слабке мерехтіння виникло нізвідки і наче розтеклось по ньому…

      Кейсі Джонс – заліз у фургон,

      Кейсі Джонс покинув все негайно.

      Кейсі Джонс – заліз у свій фургон

      І вирушив в обитовану землю, в подорож останню…

      Моментальні світлини юного егоїста

      Еморі провів майже два роки в Міннеаполісі. Першу зиму він носив мокасини, які колись були жовтими, але після численних жирних плям та бруду вони набули зеленувато-коричневого відтінку; він носив куртку в шотландську клітинку і червону спортивну шапку. Його собака, Граф дель Монте, пошматував її, і дядько подарував йому іншу, сіру, що постійно налазила йому на лоба. Власне, шапка була завелика, закривала пів обличчя, і дихати доводилось крізь неї, і одного дня ця недолуга штука примерзла до щоки. (Він тер щоку снігом, але вона однак посиніла.)

      Одного разу Граф дель Монте зжер коробку синьки, але вона йому не зашкодила. Пізніше пес чомусь ошалів і помчав вулицями, наштовхуючись на паркани, кулячись у стічних канавах, і безповоротно зник із життя Еморі. Хлопець плакав у себе в ліжку.

      – Бідний маленький Граф! – хлипав він. – О, бідний маленький Граф…

      Через кілька місяців він запідозрив, що Граф лише дуже ефектно інсценував своє безумство.

      Еморі і Фроґґі Паркер надибали найвидатніший рядок з усієї світової літератури – уривок із ІІІ дії «Арсена Люпена». Вони сиділи в першому ряду на денних сеансах щосереди і щосуботи. І цитували цей рядок:

      «Якщо людина неспроможна бути видатним митцем або видатним полководцем, то найкраще, ким вона може стати, – це видатним злочинцем».

      Еморі на тої час закохався і написав вірша:

      Мерилін і Саллі —

      Дуже гарні кралі.

      Хоча любов свою віддам

      Мериліновим вустам.

      Правда, його більше цікавило, яке Мак Ґоверн з Міннесоти посяде місце у всеамериканському рейтингу спортсменів. А ще – як навчитись робити фокуси з картами і з монетами, як дістати краватку «хамелеон», його цікавило також, як народжуються діти і чи Трипалий Браун справді кращий пітчер, ніж Крісті Метьюсон.

      Серед книг, які він прочитав, були: «За честь школи», «Маленькі жінки» (двічі), «Загальне право», «Сапфо», «Несамовитий Ден Макґрю», «Безмежна дорога» (тричі), «Падіння дому Ашерів», «Три тижні», «Мері Вер, подруга малого полковника», «Ґанґа Дін», «Поліцейська газета» і журнали «Jim-Jam Jems».[1]

      Щодо історії – тут він був прихильником Генті,[2] але особливо його захоплювали всілякі історії з убивствами з книжок Мері Робертс Рейнгарт.

      Він

1

«Jim Jam» – редакційний журнал політичної сатири, який виходив щомісяця в Бісмарку (Північна Дакота, США). Редактором був Сем Кларк під псевдонімом Jim Jam Junior.

2

Генті Джордж Альфред (1832–1902) – англійський письменник і військовий кореспондент, автор популярних наприкінці ХІХ століття історичних пригодницьких оповідань.