Муха на ветровом стекле. Ирина Солодченко

не боїться, бо каже, що лякатися треба хіба що людей. Кому вірити? Вкрай заплутали хлопчину ці дорослі…

      Назавтра поки бабуся поралася біля свині, малий відхилив ляду… А щоб та випадково не впала, притримав її зігнутою спиною. Зсередини пахтіло цвіллю й нафталіном. Дістав обережненько Біблію, поклав на стіл і відкрив першу сторінку:

      «Авраам родил Исаака; Исаак родил Иакова; Иаков родил Иуду и братьев его; Иуда родил Фареса и Зару от Фамари; Фарес родил Есрома; Есром родил Арама; Арам родил Аминадава; Аминадав родил Наассона; Наассон родил Салмона; Салмон родил Вооза от Рахавы; Вооз родил Овида от Руфи; Овид родил Иессея; Иессей родил Давида царя; Давид царь родил Соломона от бывшей за Уриею; Соломон родил Ровоама; Ровоам родил Авию; Авия родил Асу»…

      Якісь чудернацькі імена… Нетутешні… Чужі…Хто всі ці люди?

      А ввечері – безкінечні оповіді, як бабуся пережила війну, як виховувала чотирьох дітей. Довге життя… Чоловіка поховала одразу після війни. Дідусь їхав підводою через міст й перекинувся у річку. Приїхав додому й занедужав. І трясця його охопила…. А потім дідові уві сні примарилося, що він упав у колодязь і довго з нього вилазив… І таки видерся! «Тож житиму», – повеселішав чоловіче, а по обіді відійшов…

      І бабусина вечірня молитва:

      – Я устал, иду к покою,

      Боже, очи мне закрой.

      И с любовью будь со мною,

      Будь, Хранитель верный мой.

      Я сегодня, без сомнения,

      Уж виновен пред тобой.

      Дай мне всех грехов прощенье,

      Телу – сон, душе – покой.

      Тут бабуся замовкає, а він ще деякий час міркував, чим завинив? Ну гуляв із хлопчатами, тер кабачата для гусаків, нарвав вишні на вареники. У чому ж він винний? Сестра зрозуміло… На танці частенько вечорами збігає, двоюрідний брат Андрійко – на річку, а він – ні… Цілісінький день із бабусею. І за те його люблять. «Слухняний…»– каже бабуся… И пестує стрижену голівку своєю шорсткою долонею.

      … Телевизор шипит серым экраном, пачка от сигарет – пустая… Вспомнил про коньяк в шкафчике и дернул с полстакана прямо из горлышка, а потом долил в бутылку чай и поставил назад, чтобы жена сразу не обнаружила подмену. В голове зашумело, колесики завертелись и вытащили на гора давно забытое…

      … Черт, проведать бы бабушку, пока не поздно… Последний раз осенью гостевал… Правда, на той неделе звонил узнать, что там и как… «Приїдеш мене ховати», – відповіла старенька з сумом. «Та ви таке вже років сорок кажете… Поживіть ще».

      … Бабуся, бабуся… Жінка, яка подарувала йому щасливе сільське дитинство.

      … Якось витягла зі скрині своє злежане плаття і чистий фартушок. Потім вимивши замурзаний писок онука, наказала вдягнутися у парадне і повела «в собраніє». Це так на селі називаються збори, де співають псалми, які стара ретельно записує в зошит. Сірий товстий шорсткий зошит. Бабуся і вивчилася грамоті винятково переписуючи псалми. Як-от:

      Пророка Аввакума!

      Горе мне! Ибо со мною теперь как – по убор собрание летнихъ